Чомусь, коли на Майдані йшли у наступ, був безмірний розпач і тривога: за зламане майбутнє, за зруйновану стабільність, за потребу відстоювати свою честь і гідність на Майдані серед лютого холоду і побутової невлаштованості. Було жахливо образливо розуміти, що все твоє свідоме життя, не таке вже й маленьке, ти був обдурений, покритий оманою. І що можна було все змінити ще раніше, але чомусь не було натхнення. Однозначно, Майдан був згуртований третьою силою. Та ми на неї якраз і не нарікаємо. Нарікаємо на те, де вона, та третя сила, була раніше, чому не будила той сплячий нарід такий важкий на підйом і такий непохитний у бою. «Небесна ПОДАД сотня» — вічна печаль українців. Обов’язково дійдуть руки і до тих, хто їх постріляв. Не заздрю. Як не заздрю Віктору Януковичу і всій його родині, проклятій до двадцять першого коліна.

Вся Україна змушена була пройти через цей біль і загартуватися. І ось на передодні справжньої війни серце спокійне, як ніколи. Люди звикли до думки, що прийдеться відстоювати свою свободу зі зброєю у руках.

Віце-адмірал Ігор Кабаненко стверджує, що сьогодні необхідна мобілізація всіх можливих військ України, аби настроїти чоловіків на бойовий дух і показати Москві, що у нас також є війська. Що це має стати стримуючим фактором при вторгненні на територію України. Але віце-адмірал не врахував, що бойовий дух українських чоловіків вже прокинувся і сконцентрувався. Кожен або про себе, або вголос обдумує що він може і на що здатний, коли раптом війна. Куди він вивезе сім’ю і з якого городу відкопає батьківську рушницю. Кожна жінка вирішує для себе, яку роль вона зіграє в цій війні: бойової подруги, чи цивільного тилу. Діти граються у «бандерівців» і «беркут» — «бандерівці» завжди перемагають. Молодь розповсюджує інформацію про слабкі сторони російської бойової техніки і способи ведення бою в умовах міста.

Люди психологічно готові протистояти Путіну і його армії!

Сьогодні питання бути чи не бути війні вже не стоїть. Стоїть питання скільки жертв понесе кожна сторона. І чи є різниця на якій мові плачуть матері за загиблими! Якби кожен, хто підтримує ідею Путіна по возз’єднанню «ісконно русських зємєль», задумався, а що йому особисто принесе ця війна, то пил і завзяття пройшли б миттєво. Ще жодна війна не несла добробут і розвиток. І чи варто заради амбіцій психопата при владі, жертвувати життям власної дитини? Українці хоча б знають за що боротимуться. А за що воюватиме росіянин на чужій землі?

Дивно слухати, як жителі Криму захищають російське вторгнення і радіють, що приєднаються до дементора Путіна. Невже не зрозуміло, що з урахуванням радянських традицій, всі південці будуть виселені «осваівать севєрние территоріі Рассіі», а Крим буде знищено і розпродано.

У нерозумних свою доля. А у нас доля – захистити майбутнє країни, де будуть жити наші діти і онуки. І нехай це буде війна партизанська, але до перемоги!