Події останнього дня у Києві знову сполохали усю Україну. Церкви б’ють у набат, а це серйозний сигнал для народу. В Україні біда. ЇЇ спровокувала бездіяльність, категоричність і не поступність влади. Наполегливе замилювання очей, намагання присмирити непокірних представникам Партії регіонів вдається досить важко. Навіть з офіційних інтерв’ю на телебаченні видно страх в їх очах.

Хто добре знається на історії, або виріс на радянському кіно про громадянську війну, той згадає, що уже через рік протистоянь ніхто і не пам’ятав за що бореться. Просто були ті, хто за нас і ті, хто проти. У нас, добре, брат на брата не піде. Але людям уже байдуже добрий ти регіонал, чи поганий, совісний ти «беркутівець», чи нещадний – всіх зчешуть під один гребінець. У людей запалилася ненависть до системи, яку створила ця влада і кожен, хто цю систему хоч якось представляє, стане в один ряд із справжніми винуватцями. І знову згадується Азаров. Хитрий, виявився. Перехитрив усіх, навіть Януковича. Сидить десь собі тихенько і радується, що вчасно «злиняв».

А в Україні біда. Дзвони б’ють у Львові. З благословення єпископа-помічника Львівської архієпархії Владики Венедикта (УГКЦ), Митрополита Львівського Димирія (УПЦ КП), Митрополита Макарія (УАПЦ), Єпископа Львівського Філарета (УПЦ) та Владики архієпископа Мечислава (РКЦ) у всіх церквах міста лунатиме передзвін.

У Чернівцях тривожний набат лунає з собору Успіня Пресвятої Богородиці УГКЦ.

У Рівному у Свято-Воскресенському соборі, що знаходиться у центрі навпроти Майдану Незалежності також безперестанно постійно б`ють в дзвони.

Відчуття тривожні: за Майдан у Києві, за людей живих і загиблих, за майбутнє країни і наше майбутнє. Як би там не було, але сьогодні, скоріш за все, немає жодної душі в Україні, щоб не хвилювалася за останні події. У кожного своя правда, а у війни лише смерть з косою. Їй байдуже кого косити. От тому церкви і б’ють у набат.