Чи вважається відеоролик, викладений в YouTube доказом, або свідченням? Не знаю як з правової точки зору, а з моральної – так, для мене це доказ. І для мільйонів українців, що поглянули у ці засмучені очі, також.

Звичайно, в YouTube є різні відео. Наприклад із прощанням за загиблими ополченцями в Славянску. Інтерв’ю, взяте у пересічної громадяночки, яка стверджує, що ополченці вмерли за них, захищаючи рідну землю. Правда вона так і не змогла визначитися від кого ті їх землю захищали.

Відео, де про свої поневіряння розповідають бійці Національної гвардії першого батальйону обурює. Обурює тим, що після стількох жертв на Майдані, В Одесі, на Донбасі бедлам і бардак, що відбувався за часів Януковича навіть не намагаються розгребти. Є ініціативи, за тими ініціативами живі люди, але повна безвідповідальність керівництва. Створили Національну гвардію, якось ледь-ледь її навчили, озброїли-одягнули, переважно за кошти громадян, і кинули під Славянск. А потім забули.

Бійці повернулися зі Славянска з втратами, із зневірою і з глибокою образою, котру намагаються приховати від стороннього ока. Та сум в очах не сховаєш.

Командир 3-ї роти Першого резервного батальйону Національної Гвардії України лейтенант Тарас Жеребецький розповів чому бійці його роти намагаються бунтувати. Основні тези його інтерв’ю:

1. Документи щодо призначення бійців не відповідають дійсності і є помилковими. Посвідчення бійців і призначення на папері не співпадають.

2. Документи щодо пересування бійців та перебування їх зоні бойових дій, зокрема у Славянску, загублені, або не існували взагалі. Тобто, бійці не зможуть отримати статус «учасник бойових дій». Згідно документів бійці Першого резервного батальйону Національної Гвардії України сорок п’ять днів перебували у Павлограді. Хоча є безліч відео доказів, що саме ці люди протистояли терористам Славянска з перших днів. Вони стояли на блокпостах №1,2,3, 3-а, 5, 7, котрі неодноразово бомбили.

3. Матеріального забезпечення з державної скарбниці за весь час перебування у Славянску бійці не бачили. Жили і екіпірувалися виключно за кошти спонсорів і добровільних пожертвувань українських громадян і активістів.

4. В Ізюмі перебуває до ста осіб МВС вищого рангу, що безпосередньої участі у бойових діях не приймають і до Славянска не виїздять. Їх охороняють нові БТРи, що так потрібні в зоні бою.

5. Безпосереднє керівництво не дало достовірної інформації про стан військових дій біля Славянска. Було сказано, що у країні тижневе перемир’я.

6. Бійці намагаються дібратися до Києва, щоб спитати у Парубія, Полторака і зокрема у Авакова, котрий приїжджав до Славянска і особисто тис руку кожному бійцю, як вони допустили до такого. Спитати, хто здав генерала Кульчицького, який підтримував бійців з перших днів.

На сайті «Національно гвардії України» дали термінове пояснення, що масових протестів серед бійців немає, а це лише близько 10 резервістів «мутять воду», але пообіцяли, що всім бійцям по прибуттю до м.Києва з пунктів несення служби будуть зроблені відповідні додаткові записи із вказівкою інших населених пунктів, куди вони згодом були передислоковані та виконували службово-бойові завдання, покладені на Нацгвардію.

Також наголошується, що «добові та премія за участь у діях АТО виплачена всім резервістам у повному обсязі згідно чинного законодавства». І що «проводяться роз’яснювальні бесіди керівництвом Північного територіального управління Національної гвардії України щодо врегулювання проблемних питань».

От тільки чомусь здається, що проблемні питання не в добових та преміях. Питання глибші і ширші, чого керівництву не осягнути своїм розумом. Питання у зраді інтересів народу і Майдану, у неспроможності чи небажанні підтримувати паростки патріотизму. Хтось іще готовий іти вмирати за тих сто чинів, що в Ізюмі здобувають статус «учасника бойових дій»?У них, швидше за все, з документами буде все гаразд.