Упродовж останніх декількох років ПАТ «Ужгородський Турбогаз» наполегливо відновлює власні виробничі потужності, маючи на меті стати провідним підприємством важкого машинобудування не лише в області, але і в цілому західноукраїнському регіоні. Щомісяця турбогазівці освоюють нові види продукції, які реалізують як в Україні, так і за її межами. А доходами від реалізації діляться і з рідним містом: внесок у скарбницю у вигляді сплати податків і зборів щомісяця складає майже півмільйона гривень. В цьому році за рахунок внутрішніх масштабних інвестицій підприємство придбало нове обладнання для ливарного цеху. Сума інвестицій у проект відновлення ливарних потужностей, що буде кінцево освоєна в 2014 році, — близько 10 млн. грн. Цим проектом передбачено капітальний ремонт існуючого обладнання та придбання нового — для виготовлення широкого спектра стального та чавунного литва. Про це, подальші плани та загальну економічну ситуацію — у розмові із директором підприємства, депутатом обласної ради двох скликань поспіль Михайлом Качуром, пише chas-z.com.ua.
— Михайле Васильовичу, у період економічної та політичної кризи як вам вдається так активно розвиватися?
— Наша управлінська команда і весь робочий колектив чудово розуміють, що мати стабільну роботу і отримувати нові замовлення можна лише в умовах постійного вдосконалення. І що ті підприємства, які звертаються до нас по нафтогазове обладнання, очікують отримати з Ужгорода якісну продукцію, яка буде працювати надійно, тривалий період і відповідати кращим зразкам. Тому свою роботу виконуємо так, щоб наші замовники отримали те, за чим звертались.
Ми працюємо як з традиційними споживачами – підприємствами нафтогазового сектору, так і шукаємо нових партнерів: в гірничодобувній, металургійній, автомобілебудівній галузях. Освоюємо випуск складного технологічного обладнання, на яке є відповідний попит. «Турбогаз» і нині здійснює повний технологічний цикл – від досліджень до розробки технічної документації та виготовлення і поставок готової продукції, включаючи монтаж, пусконалагоджувальні роботи, гарантійне і післягарантійне обслуговування. При цьому дбаємо про свою репутацію і не працюємо на швидкий заробіток. Тому виробляємо дорогу, але якісну й складну продукцію, котру мало хто виготовляє. Більше того, покупець має бути переконаний, що саме наші вироби принесуть йому гарантований прибуток в експлуатації. Бо дешеві товари – це нетривалий термін використання, відповідно сумнівний економічний ефект від їх роботи.
Що важливо, такий самий підхід застосовуємо, коли самі звертаємося до колег, закуповуючи обладнання для модернізації виробництва. Ось і підшуковуючи його для ливарного цеху, зустрічалися з виробниками Німеччини, Італії, Великобританії, а зупинилися на лідерах ринку — компанії з міста Пітерсборо (Великобританія). Бо переконались, що там справді якість висока. Разом з тим розуміємо, що пропонувати конкурентоспроможну продукцію і прогресувати підприємство може тільки тоді, коли орієнтуватиметься на сучасні технології, обладнання належного рівня. Ливарне обладнання з Великобританії, до речі, вже доставлено на підприємство, зараз проходять монтажні роботи. Наступним напрямком, куди інвестуватимемо, стане механообробне устаткування: верстати токарної, фрезерної групи.
— До речі, як вам працюється в умовах сьогодення?
—  Щороку ми формуємо портфель замовлень на наступний період. Так от, на 2014 рік плани у нас були досить амбітні. Однак через ситуацію в країні ряд внутрішніх і зовнішніх економічних контрактів пригальмовано. Ми вимушені шукати альтернативу, аби компенсувати ці втрати. Поки що з цим справляємось. За результатами півріччя маємо деяке падіння (12 відсотків від плану), проте це не критично, показники минулого року все одно перевищуємо.
— Як будете виходити із цієї ситуації?
—  Ми вже активізували свої зусилля з усіх маркетингових напрямків. Це і обладнання для гірничодобувних, металургійних компаній. Запустили ряд виробів для вантажного автомобілебудування, які раніше випускалися на нашому ринку в східних регіонах країни. Разом з тим, ми переорієнтувалися із постачальників сировини, яких мали у Донецькому регіоні, на з Дніпропетровської та Запорізької областей. Проте є втрата, яку поки що компенсувати не вдалося. Це — вигідний конт­ракт із Чорноморнафтогазом, що базується в Криму: ми планували поставити цій компанії продукції на суму близько 10 млн. грн.
Окрема тема — цінова політика. Знецінення гривні по відношенню до долара та євро напряму впливає на наші прибутки. Саме зараз розуміємо, що коли не хочемо втратити конкурентні переваги на зовнішньому ринку, то ціни маємо утримувати на попередньому рівні.
— Досить довгий час ваше підприємство співпрацювало із російським «Газпромом». Які успіхи на цій ниві?
— До кінця минулого року робота з цим партнером була активною. Тепер же всі процеси призупинено, а подальше співробітництво — у підвішеному стані, хоча й маємо відповідні російські сертифікати, і наша продукція проходила випробування у «Газпромі». Звичайно, це вплив політики на економіку.
Проте ми не сидимо, склавши рук. На сьогодні маємо досить потужних партнерів із Казахстану та Туркменістану, які купують нафтогазове обладнання. А загалом близько 50 відсотків своєї продукції реалізовуємо на експорт, іншу частину — по Україні. А коли йдеться про майбутнє, то намагаємося переконувати віт­чизняних партнерів, котрі до цього часу купували обладнання російських виробників чи підприємств з Донбасу, що наше краще. До того ж Закарпаття — найбільш стабільний регіон в Україні. Слава Богу, жодних ексцесів, навіть при зміні влади, ще не було. Тож, як кажуть закарпатці, «на нас можна бізуватися».
— Кажете, що розширюєте асортимент товарів. У цьому списку є щось для потреб закарпатців?
— Якщо мати на увазі місцевий, обласний ринок, то, побачивши, що у краї є дефіцит продукції для комунальної сфери, від чого залежить благоустрій наших міст і селищ, ми освоїли виробництво паркових та садових лавиць, спортивно-ігрових дитячих майданчиків, ліхтарів тощо. В цих виробах теж орієнтуємося на якісне виконання. Адже гарний чавунний ліхтар буде служити 50 років і більше. Це те, що залишиться нашим дітям та онукам. І не варто на цьому економити. Бачимо, що ця продукція користується значним попитом. Київську набережну, проспект Свободи, вул. Легоцького в Ужгороді тепер прикрашають ліхтарі і лавиці від «Турбогазу». Більше того, майже у всіх районних центрах області на вулицях і площах також є наші вироби.
Хотілося б і надалі, аби органи місцевого самоврядування чи виконавча влада мали в партнерах місцевого виробника, і кошти місцевих громад витрачалися на продукцію, виготовлену в регіоні.
— Які, на вашу думку, потрібно зробити кроки, аби закарпатська економіка запрацювала більш потужно?
— У принципі у регіоні вже сформувався сегмент підприємств, які є виробниками та роботодавцями, що залучають відповідну робочу силу і належним чином її оплачують. Але, разом з тим, велика частина краян не задіяна у цих процесах. Тож, напевне, є сенс звернути увагу на цей ресурс. Закарпаття серед інших областей «пасе задніх» по величині валового внутрішнього продукту. А це означає, що роботу по створенню нових легальних робочих місць треба активізувати. Що важливо – підтримки потребують галузі, де високою є частка добавленого продукту, підприємства повного циклу виробництва, тому що саме за ними перспектива.