«…безкрайні поля соняшника. Реально безкрайні, аж за горизонт – ЗЄЛЬОНКА»
(із Facebook про околиці Слов’янська)
Все було неправильно із самого початку. Армія – це не приватна броварня. Тут має бути дисципліна, порядок, система і чітка ієрархія відповідальності. Надзвичайно шкода загиблих вояків, не менше шкода покалічених. Винними у їх смерті і каліцтві є ті, хто допустив на передову не навчених, не озброєних і не підготовлених хлопців.
Окрім фізичної готовності вражає не готовність документальна. Хто поїхав, куди поїхав, які підтвердження, архіви? Весь цей документообіг, звичайно є, але не централізований, а головне – не державний. Тисячі українських хлопчаків загинули в зоні бойових дій, проте за документами вони там не повинні були знаходитися. Добровільні батальйони ведуть кращий облік, ніж державні структури.
Все частіше трапляється чути історії про забутих і загублених українських хлопців у тилу ворога. Вони покинуті напризволяще, до них не може доїхати ні підмога, ні волонтери. Вони без їжі і води з одним патроном – «для себе», блукають чагарниками, боячись нарватися на ДНРівців. Їдять жаб і соняшник, п’ють воду з озер і чекають смерті.
А тепер суть питання. Як ДНРівця відрізнити від українського хлопця. По очам? Ну, припустимо, мобілізованого з тернопільського хутору видасть мова, активного львів’янина – оселедець, а східняка? ДНРівець – він сепаратист, терорист і бандит поки у нього на рукаві висить георгієвська стрічка. Як тільки він її знімає і вішає український прапор – він автоматично перетворюється на українського вояку. Знявши камуфляжку і переодягнувшись у спортивний костюм – стає «мирним ДоМбаським жителем», або біженцем, якого треба рятувати. При цьому підробити будь-які документи, особливо посвідчення учасника АТО за іграшку – це ж не сто гривень.
То як розпізнати оту наволоч, що ось-ось почне розповзатися по тих соняшниках і вилазити з них ніби «я – не я, і хата не моя»? Хоч бери та роздай нашим хлопцям чарівне слово-пароль. Знаєш пароль – українець. Не знаєш – у розстріл. Тільки от досвід підказує, що і пароль продадуть, як продавали цілі військові підрозділи, як здали хлопців під Зеленопіллям.