Життя як велосипед: щоб не впасти – потрібно увесь час рухатися.

А. Ейнштейн

З’їзд «Батьківщини», організований та проведений на Софійській площі столиці, насправді не мав жодного стосунку до того, що прийнято називати власне з’їздом. Тобто усі формальні ознаки були збережені – делегати отримували картки для голосування, працювали мандатна та лічильна комісія – але все більше нагадувало фестиваль всенародного одобрямсу часів КПРС, пише Главком.

Ба більше – навіть за часів Рядянського Союзу, для збереження видимості демократичності процесу та ілюзії вибору, окрім основної кандидатури зазвичай висувалася ще одна, технічна. У «Батьківщини» ж відразу було ясно, що альтернативи Юлії Тимошенко немає і бути не може. Тому сам з’їзд виглядав у кращому разі формальністю, шоу для телевізійної картинки і організовано звезених до Києва партійців. Одне лише псувало святковий настрій учасникам з’їзду: останні соціологічні опитування, згідно з якими за два місяці до голосування Тимошенко програє у другому турі усім, окрім Тигіпка, у якого насправді шансів потрапити до другого туру не так і багато…

При цьому було схоже, що велосипед Тимошенко, якщо користуватися винесеним у епіграф цієї статті висловом Ейнштейна, занадто довго стояв без руху.

Місце було вибране саме тут не випадково: сцена стояла біля головних воріт Софійського собору, що мало символізувати духовність, а навпроти сцени з постаменту грізно вказував булавою у бік Москви Богдан Хмельницький на здибленому коні. Ймовірно, це теж мало додати символізму ситуації: гетьманська булава історично була символом військової влади, і якщо вже гетьман кудись нею вказував, то у бік ворога.

Погода сприяла красивій телевізійній картинці: сонячний день, сотні державних і партійних прапорів, що тріпотять на вітрі. До речі, «Батьківщина» чи не вперше на своїх партійних заходах зробила акцент саме на державні, а не партійні кольори – можливо, щоб підкреслити значущість моменту.

Сцену та проходи до неї охороняли хлопці у зелених камуфляжах, озброєні палицями та бітами.

— Ви з якої сотні Самооборони?, — поцікавився «Главком».

— Ми не з Самооборони.

— А звідки? З приватної охорони?

— Усі питання до старшого.

Старший, як виявилося, теж знав не набагато більше, або не хотів казати:

— Ми з варти.

— Якої варти?

— З Першої сотні.

Одним и перших на з’їзд прибув депутат Олександр Абдуллін. Він весь час розмовляв по телефону, походжаючи вздовж охорони. В цей час на великих екранах делегатам і гостям демонстрували кліпи «Гайдамаків», Марічки Бурмаки, «Океану Ельзи», а також свіжоспечений революційними подіями кліп Ляпіса Трубєцкого «Воїни світла». Їх час від часу змінювало відео, на якому Юлія Тимошенко ручкалася з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

Ніяких обговорень на місцях перед висуненням делегатів на з’їзд не було. Представники осередків їхали до Києва знаючи, що виконуватимуть роль статистів, оскільки, окрім пафосного висування Тимошенко в президенти, жодних інших питань на порядку денному не стояло.

До Сергія Соболєва, який цього дня виконував роль ведучого з’їзду, підійшов делегат з Волині і попросив депутата передати Юлії Тимошенко прохання у письмовому вигляді. Однак Соболєв відмовився брати папірець і навіть не поцікавився, що там написано. Делегатом з Нововолинська виявився член «Батьківщини» Анатолій Величко. Він розповів «Главкому», що партійний осередок попросив переказати лідеру партії вимогу терміново переобрати Верховну Раду. За його словами, іншого способу передати цю вимогу керівництву партії у нього не було. «Зверталися через депутата Євгена Мельника (депутата від партії «Свобода» — «Главком»), але ніякої реакції не дочекалися», — бідкався делегат.

Невдовзі почали з’їжджатися й інші «обличчя» «Батьківщини». Міністр соцполітики Людмила Денисова шепотілася про щось з Олександрою Кужель, а за сценою в цей час можна було спостерігати шалену концентрацію кандидатів у мери Києва: Юрій Луценко, В’ячеслав Кириленко та Микола Катеринчук стояли тісним колом і обговорювали щось явно смішне. Фантасмагоричності цій картині додав діючий голова КМДА Володимир Бондаренко, який приєднався до компанії, попередньо витративши з півгодини на спілкування з киянами.

Загалом лідери «Батьківщини» вирішили не підставлятися і на площу приходили пішки, лишивши авто подалі від фотокамер – одні паркувалися на сусідніх вулицях, а інші – на території Софійського собору.

Григорій Немиря прийшов не сам, а у компанії генсека Міжнародного демократичного союзу (асоційованим членом якого є «Батьківщина») Ейріка Моена та президента Словенської Демократичної Партії, двічі прем’єр-міністра Словенії Янеза Янши.

«Юлія Тимошенко є символом України. Партія «Батьківщина» є членом Міжнародного демократичного союзу. Я, як генеральний секретар, радий бути тут для того, щоб підтримати її кандидатуру на президента», — заявив Моен. Немиря, звичайно, не заперечував.

В цей час з трибуни запросили делегатів проходити до сцени, і Немиря поспіхом пішов. «Отак завжди», — скрушно посміхнулася його дружина Людмила Немиря, залишившись за кулісами з’їзду на самоті.

Делегати продовжували прибувати навіть після того, як почалося голосування за склад мандатної та лічильної комісії. Приміром, міністр інфраструктури Максим Бурбак голосував карткою делегата не просто звіддалік – він взагалі стояв поза очепленим охороною колом для делегатів, і лічильна комісія його бачити не мала навіть фізичної змоги. Так само нардеп Андрій Шевченко якраз проходив за сцену через очеплення, тримаючи в руках картку делегата, а в цей час Сергій Соболєв повідомляв про результати голосування.

Одночасно біля столу реєстрації троє хлопців вантажили у «бусик» коробки, в яких були папки з матеріалами для делегатів з’їзду. Вочевидь, особливої потреби у них не виникло – все всім і так було все зрозуміло.

Безальтернативне голосування

На початку з’їзду Сергій Соболєв повідомив, що участь у зібранні беруть делегати з усіх областей, і навіть з окупованого Криму. Депутат від «Батьківщини», кримчанин Андрій Сенченко розповів «Главкому», що кримський осередок партії налічує 16,5 тисяч людей, і вони відправили своїх представників на з’їзд. «Ніхто з партії в Криму не виходив. Але зараз почнеться тиск, оскільки, як вони вважають (так зване нове керівництво АРК – «Главком»), на території Російської Федерації не можуть діяти відділення політичних партій інших країн. Проте ми вважаємо Крим окупованою територією, тому там як була, так і буде наша партійна організація», — сказав політик.

Юлія Тимошенко приїхала на Софіївську площу тоді, коли з’їзд уже розпочався. Охорона завела її у заздалегідь підготовлений фургон, де вона спокійно і в теплі очікувала на свій виступ. За деякий час до неї приєднався прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.

Між тим, на сцені уже виступали запрошені гості, серед яких був екс-президент Грузії Міхаїл Саакашвілі. «Юлія Тимошенко — мій давній друг», — зізнався Саакашвілі, роздаючи компліменти лідерці «Батьківщини». Саакашвілі закликав Україну «позбутися совка», боротися не тільки за свободу, але і «за майбутнє всього народу». Власне, з подібними словами Міхо звертається до українці ледь не щоразу, коли у нього випадає нагода, тому навряд чи в такій промові була хоч якась новизна. «Українська молодь — найкраща у світі молодь», — не припиняв сипати компліментами президент Грузії. І хоча він прямо не закликав підтримати Тимошенко на виборах президента, сам факт його виступу на з’їзді «Батьківщини» вказує, на чиєму він боці.

Юрій Луценко ще до свого виступу на сцені переповідав журналістам новини з паралельного з’їзду «Удару», на якому Кличко заявив, що боротиметься за посаду мера, відмовившись від боротьби за президентство на користь Порошенка. Лідер «Третьої української республіки» тримав у руках блокнот, де від руки був записаний текст виступу. Агітуючи голосувати за професіоналів, Луценко навіть заявив: «Нам не потрібні нові обличчя, нам потрібні персональні менеджери!», — що звучить двозначно і може розцінюватися як агітація за аристократизацію політики.

Слово також отримав Арсеній Яценюк. Але його промова нічим не запам’яталася. Все ті ж слова про єдність з кримчанами, про зовнішнього ворога і важку ситуацію в економіці. Здалося, що Арсеній Петрович все, що хотів сказати, уже розповів телеглядачам напередодні, коли в прямому ефірі довго пояснював, з чого складається державний борг, та скільки не вистачає мільярдів для нормального життя країни. Після свого виступу він у супроводі з десятка охоронців рушив на територію Софії Київської, де політика чекав «Мерседес». «Приймайте на виході, машина виїжджає», — повідомив по рації один з бордігардів. А з внутрішнього боку Софійського Собору, біля самого виходу скупчилися зо два десятки молодиків, одягнених в цивільне. На запитання «Главкому», хто вони, хлопці повідомили, що є працівниками УДО (Управління державної охорони – «Главком»). «Ми не тітушки. Спитайте у Гелетея», — кивнув убік старший. Гелетей очолював Державну службу охорони за часів президентства Ющенка у 2007-2009 роках, і тепер повернувся на свою посаду.

Майданної, запальної промови очікували і від Юлії Тимошенко. Але вона здивувала хіба зміною іміджу – схоже, що коса як символ, що звертається до ірраціонального і архаїчного у підсвідомості виборця, залишилася у минулому. Вихід Тимошенко на сцену супроводжувався дзвонами Софії.

Несподівано для багатьох Тимошенко читала свій виступ з папірця. Слухати було відверто нудно. Юлія Тимошенко вчергове назвала Путіна головним ворогом України і наголосила, що російський режим має впасти. Однак підсвідомість зіграла з нею злий жарт. Оголошуючи війну Путіну, Тимошенко запевнила присутніх, що «ми поборемо авторитарний режим і в Україні».

Лідер «Батьківщини» також зробила натяк на те, що Петру Порошенку, який заручився підтримкою Віталія Кличка, не дозволить так просто перемогти. «Я оголошую персональну війну олігархам», — пообіцяла вона. Мільярдеру Порошенко, який зібрався взяти владу, повинно було в цей час гикнутись.

Чи й варто згадувати про те, що після цього з’їзд висунув Тимошенко у президенти одноголосно?

А в цей час за сценою…

Оскільки з кандидатом у президенти справа була зрозуміла, «Главком» вирішив дізнатися настрій у численних кандидатів в мери Києва, які скопичились на цьому з’їзді.

— Чи будете ви висувати свою кандидатуру у мери Києва?, — спитали ми у В’ячеслава Кириленка.

— Якщо вибори будуть, — стримано посміхнувся той.

— А навіщо стільки кандидатів – ви, Луценко, Оробець, Катеринчук?..

— Зате точно переможе кандидат від демократичних сил. Це головне.

Натомість Юрій Луценко, якого «Главком» спіймав за сценою одразу після його виступу, висловив сумнів у тому, чи буде він взагалі балотуватися в мери. «Я не впевнений, що буду вести кампанію. В умовах, коли претендує (на посаду мера – «Главком») Кличко, я схильний прийняти рішення, що не буду проводити вибори», — сказав він і обіцяв остаточно визначитися до 25 квітня.

Найбільш відвертим був Микола Катеринчук. На запитання, чи не вважає він недоцільним висувати багатьох кандидатів на виборах, Катеринчук заявив: «Тому я і пропоную двотурову систему. Вона гарантує, що Київ отримає найлегітимнішого мера. Вона вирішує питання підкупу, тому що якщо ви думаєте, що бабусями і дідусями у Києві ніхто не займається, ви помиляєтеся». При цьому Катеринчук не приховував, хто буде фінансувати його виборчу кампанію. «Ті, хто й фінансували: Лопушанський, Зейналов, Червоненко і ще п’ять людей, маловідомих», — сказав «Главкому» Катеринчук і уточнив, що Льовочкіна в цьому списку точно нема.

Найдивнішим було те, що на з’їзді ніде не було видно Олександра Турчинова. Видавалося, що чутки про його сварку з Тимошенко мали певне підґрунтя. Як відомо, він в цей в.о. президента зустрічався з Олександром Лукашенком. Натомість Турчинова за сценою представляв в.о. голови Адміністрації президента Сергій Пашинський. Він перебував у хорошому настрої, жартував і довго про щось розмовляв з Тетяною Чорновол, яка прийшла на цю подію з сином Устимом.

В цей час стався цікавий і красномовний інцидент. Група людей, серед яких був навіть священик, пробилася до огорожі, якою була оточена сцена, і дістали плакати, з яких було ясно, що в Іванківському районі Київської області на посаду голови РДА за квотою «Батьківщини» претендує регіонал. Пашинський, побачивши це, підбіг до огорожі і гарячково почав пояснювати, що голів РДА призначає президент, і що він нічого не підписував. Йому почали щось пояснювати, але Пашинський «завівся» і вже не слухав: «Ви прийшли що робити – провокацію?!! Дайте мені камеру! Знімаєте, так? Я вас офіційно інформую, що…». Ситуацію «розрулив» народний депутат Сенченко, який старанно записав усе, що казали люди, і обіцяв розібратися.

Але питання чому Турчинов проміняв висунення Тимошенко на візит до Лукашенко цікавило усіх.

«А ви точно з «Главкому»?», — підозріло зміряв кореспондента поглядом в.о. голови АП, коли почув запитання про місце перебування Турчинова. «Точно, точно!», — підтвердив народний депутат Леонід Ємець, який стояв поряд. «Ну, добре. Це – державна таємниця. Турчинов виконує завдання надзвичайної державної ваги»,- загадковим голосом заявив Пашинський. Потім прошепотів щось Ємцю на вухо і похвалився: «От бачите, Ємцю розповів – і він вражений!».

«Главком» спробував підійти з іншого боку: «Чому Україна не вводить санкцій проти Росії? Досі США і ЄС ввели проти РФ більше санкцій, ніж ми. Чому?». «Це провокативне питання! Ми себе захищаємо. Завдяки нашому захисту експансія Росії була зупинена по Чонгару і Перекопу, а в планах Росії було відрізати нас від моря, захоплення Херсонської, Одеської, Миколаївської, Луганської, Донецької і Харківської областей. Планувалося, що до 14 квітня Україна матиме територію, в два рази меншу. Ми це зубами вирвали. Зубами!», — відрізав Пашинський.

Тим часом нова політична реальність доганяла депутатів на кожному кроці. Нардепа Андрія Кожемякіна охорона відмовилася пускати за сцену без пред’явлення посвідчення. Той явно до такого не звик. «Ти ж казав, що запишеш мене», — пожалівся він чоловікові, з яким прийшов.

«Ми без тебе помрем!»

В цей час Тимошенко закінчила свою обов’язкову програму і ведучий оголосив про закриття з’їзду. За сценою «афганці» та перевдягнені працівники УДО зробили живий коридор для відходу новообраного кандидата в президенти, бо люди зібралися біля огорожі сцени, де мала йти Юля Володимирівна, і почали скандувати «Юля! Юля!». Одна з жіночок, шаленіючи, кричала: «Юля! Підійди до нас, бо ми повмираємо!». Ця істерика нагадувала зібрання представників нетрадиційних релігійних течій.

Тимошенко повільно зійшла на милицях зі сходів сцени, сказала кілька слів «афганцям» і в щільному колі бодігардів пішла у бік воріт Софійського собору. Натовп хитнувся, почав напирати. Охоронці поточилися, і в якийсь момент здалося, що зараз люди роздавлять свого кумира. Ситуацію порятували працівники УДО, які, зчепившись руками, в титанічному зусиллі виграли кілька секунд, в які Тимошенко зайшла до брами собору. За нею поспішно закрили ворота…

З’їзд «Батьківщини» показав, що Тимошенко буде неймовірно важко вписатися у ту нову країну, яку вона застала після 933 днів у в’язниці. Справа не тільки у соціологічних опитуваннях, які демонструють кардинальні зміни політичного розкладу. Юля звикла боротися, маючи перед собою цілком осяжного ворога, знищуючи його. Але головний ворог Тимошенко сьогодні лежить в нокдауні, а тактика її боротьби не годиться проти вчорашніх партнерів.

Це дуже схоже на звичайну дитячу гойдалку: щоб гойдатися, почергово злітаючи в повітря і опускаючись на землю, потрібні щонайменше двоє людей. Бо якщо ти один – ти так і залишишся на землі.