У випадку з Кримською кризою Захід проявив згуртованість і одностайність, засудивши дії Росії як порушення міжнародного права і категорично відмовившись визнавати приєднання півострова до РФ. У короткі терміни країни-члени Євросоюзу домовились також про запровадження перших санкцій проти відповідальних за ескалацію конфлікту в Криму. «Велика вісімка» призупинила існуючий формат співпраці із Москвою та повернулася до клубу «Великої сімки», пише ukrinform.ua.
Проте, здається, ані гучні заяви, ані обмежувальні заходи не справили жодного враження на Кремль. Це все більше наближає Європу до задекларованого рішення про застосування економічних санкцій проти Росії — так званих санкцій «третього рівня». Такі заходи матимуть негативний вплив для обох сторін. Зокрема, їх відчує Німеччина, яка має досить тісні економічні контакти зі сходом. Тому Берлін продовжує шукати дипломатичні шляхи вирішення кризи, але в разі необхідності буде готовий і до жорстких кроків.
З усіх лідерів ЄС саме канцлер ФРН Ангела Меркель, як вважають оглядачі, якнайкраще підходить для ролі посередника у конфлікті з Росією. Хоч офіційно таку роль вона на себе не взяла, Берлін підключив усі свої дипломатичні можливості, аби не допустити ескалації. Глава німецького уряду регулярно телефонує європейським лідерами і спілкується з російським президентом. Не в останню чергу завдяки Німеччині вдалося досягти згоди щодо відправки в Україну спостережної місії ОБСЄ. Міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмайєр провів з цього приводу не одну розмову зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим.
Штайнмайєр переконаний, що Європа переживає нині «найсерйознішу кризу з часів падіння Берлінського муру». Його головний меседж — не допустити нового розколу Європи і нової «холодної війни». Саме гіркий німецький досвід показує, до чого може призвести протистояння Заходу і Сходу. Заклик Путіна до німців «зрозуміти» його кроки в Криму, враховуючи власну історію возз’єднання, у Берліні зустріли із подивом. Як прокоментував речник уряду ФРН, у випадку Німеччини йшлося про «об’єднання єдиної нації, а анексія Криму є нічим іншим, як поділом України».
Яких ще несподіванок можна чекати від Кремля, у Берліні не знають, напевно, найдосвідченіші радники. «Путін живе в іншому світі», — такою була реакція Меркель після чергової телефонної розмови з російським лідером, яку вона висловила на закритому засіданні своєї фракції. Політика ж Заходу залишається послідовною: якщо Москва продовжуватиме своїми діями дестабілізувати Україну чи Молдову, а то й взагалі посміє зазіхати на Прибалтику, санкції будуть більш жорсткими. Європа в цьому питанні говорить єдиним голосом. Як заявила німецький канцлер, йти шляхом санкцій ніхто не хоче, але якщо буде потрібно, то і третій пакет обмежувальних заходів проти Росії буде ухвалено.
Німецький бізнес, звичайно, такий розвиток подій непокоїть. Через кримську кризу так званий індекс ділових настроїв Німеччини продовжує падіння, що негативно відбивається на кон’юнктурних очікуваннях. Але міністр фінансів Вольфганг Шойблє заспокоює: «Німеччина впевнено стоїть на ногах, аби витримати негативні наслідки, у тому числі економічних санкцій проти Росії».
В те, що Росія може у відповідь перекрити Європі газовий кран, тут, здається, не вірять. Навіть в роки «холодної війни» російський газ постачався на Захід. Як пишуть оглядачі, Кремлю потрібні мільярди «Газпрому», а вони надходять саме із Заходу. Але в перспективі ЄС вже задекларував своє бажання зменшити енергозалежність від Росії. На погляд Меркель, Німеччина взагалі не залежить в енергетичному плані від Росії, оскільки покриває лише 35% своїх потреб у газі за рахунок російського пального.
Водночас, офіційний Берлін не втомлюється повторювати, що не шукає конфронтації з Росією. Днями Меркель вкотре висловила сподівання, що до третього пакету санкцій справа таки не дійде, але залежить це від самої Росії. Штайнмайєр, у свою чергу, продовжує шукати можливості створення міжнародної контактної групи. Відкритим залишається питання проведення наприкінці квітні у Берліні німецько-російських міжурядових консультацій. Їх уряд ФРН не скасовує, аби остаточно не закрити переговорний шлях.
Те, що Росія через свої дії відносно України все більше ізолюється у світі, здається, ще не зрозуміли хіба що в самій Росії. Або просто не хочуть цього розуміти. Головне ж завдання Заходу і надалі має полягати у тому, аби не дати розігратися апетитові «російського ведмедя» і дати зрозуміти, що шлях самоізоляції у часи глобалізації зашкодить передусім самій Росії.