Андрій Ілларіонов, економіст та колишній радник президента Росії Володимира Путіна, виступив 13 березня у Києво-Могилянській академії. Тема його лекції була актуальна на наш час події – російська агресія стосовно України, пишет soli.com.ua.

Плани Путіна

Пан Ілларіонов зазначив, що анексія Росією Криму є лише першим етапом. В планах кремлівського керівництва наступним кроком є розпалювання у південних та східних областях України заворушень.  Вони мають тривати багато років і можуть перерости в громадянську війну. Цим російська влада представить Україну, як державу, що не склалась, територію постійних сутичок. Втручання Росії для врегулювання конфліктів і захисту українських росіян матиме виправдання.

Подібне у менших масштабах ми можемо бачити в ситуації із Кримом. Вже зараз у російському інформаційному просторі просувається думка, що нинішня київська влада нелегітимна, а єдина влада в Україні, що є легітимною, знаходиться у Сімферополі. Крим же не є кінцевою метою російської політики, каже Андрій Ілларіонов, кінцевою метою є Київ. Путін хоче, щоб Україну очолила саме його людина.

Також, пан Ілларіонов закцентував увагу на певних словах з минулої прес-конференції колишнього українського президента. Віктор Янукович наголошував, що він по-перше, залишається легітимним президентом, а по-друге, має намір повернутися до Києва. На думку Андрія Ілларіонова, це не варто залишати без уваги, бо ці слова можуть вказувати на подальші плани російського керівництва.

Чому Росія напала на Україну

«Я подекуди чув від свої українських друзів питання: за що Путін нападає на нас?» – сказав Андрій Ілларіонов. За його словами, перемігши свого президента, українці завдали удару і російському. Янукович був лайт-версією Путіна. Зараз президент Росії активно намагається зберегти Башара Асада, аби не допустити прецеденту повалення диктатора. З цих же причин він береже і Віктора Януковича.

Українська революція, продовжував пан Ілларіонов,  мала три напрямки. Першим є боротьба із кримінальним режимом. Другий напрямок, не менш болючий для нинішньої російської влади, це боротьба із радянською спадщиною. В країнах колишнього соціалістичного табору і державах Балтії така боротьба завершилася ще в дев’яності роки. В нас же вона триває і російське керівництво намагається не допустити її продовження.

Антирадянська боротьба 1991 року в Литві

Третій напрямок революції – антиімперський. Він також суттєвий, оскільки політика Путіна тримається, зокрема, на імперській ідеї. Вона обумовлює і систему координат, якою керується російський президент. На думку пана Ілларіонова, західні лідери не усвідомлюють цієї різниці світоглядів, тому їхній діалог з Володимиром Путіним не дає потрібних результатів. Всі санкції чи апелювання до міжнародного права не грають особливої ролі для людини, що мало не всерйоз упевнена в своїй сакральній місії з «повернення втрачених російських земель». Тому протидія російській агресії, каже Андрій Ілларіонов, повинна бути відповідною. Марно читати проповіді про недопустимість насилля грабіжнику, який перестрів вас у темному провулку.

Як приклад більш-менш відповідної реакції на агресію Росії, Андрій Ілларіонов загадав війну із Грузією 2008 року. Тоді, коли  російські війська підступали до Тбілісі, грузинська армія чинила активний опір. По-друге, до грузинської столиці прибули очільники Польщі, Естонії, Литви, Латвії та України, що ускладнило б атаку Тбілісі. Третім чинником було перебазування американської авіації до Туреччини й Румунії, а також, спрямування військових кораблів США до Чорного моря.

За відсутності опору ніхто не допоможе, наголосив пан Ілларіонов. Він згадав також, що безпосередні санкції з боку заходу до представників колишньої української влади були застосовані лише після того, як на Майдані стало гинути багато людей.

Росія заходитиме настільки далеко, наскільки її дії не будуть зупиняти.

Що робити Україні?

Окрім необхідності підвищення української обороноздатності, потрібно працювати над створенням ефективної управлінської еліти. Саме української. Для її створення, вважає Андрій Ілларіонов, варто дотриматись прикладу Михаїла Саакашвілі – перезавантажити поліцію. Починати потрібно саме з цього, бо міліціонер (чи поліцейський) безпосередньо взаємодії із населенням. Це найбільш близька до людей структура, завданням якої є забезпечення їхньої безпеки.

Також, Андрій Ілларіонов сказав, що нинішня російська влада бачить загрозу в Майдані,  а також, у «появі українського Саакашвілі». Під ним мається на увазі людина, яка поєднує в собі всі три напрямки революції – антикримінальний, антирадянський та антиімперський. Людина, не підвладна підкупам. На думку, пана Ілларіонова, необхідності саме в людині немає. «Українським Саакашвілі», якого боїться російська влада, є якраз сам Майдан. Тому ми маємо берегти Майдан, як явище, яке може суттєво змінити наше суспільство, вважає Андрій Ілларіонов.