Глибинні причини дій Кремля в Україні, починаючи з постанови уряду Азарова про призупинення євроінтеграції і закінчуючи анексією Криму, стягуванням військ до українських кордонів та інсталяцією сепаратистів на сході України, полягають у двох взаємодоповнюючих площинах, пише grim.in.ua.
Перша площина — це конкуренція за геополітичне домінування. Росія намагається посунути США з позиції «світового поліцейського» і досить рішуче та агресивно виступає гарантом політичного майбутнього диктаторських і напівдиктаторських режимів. Успіх російської дипломатії у сирійському питанні надихнув офіційний Кремль на нове протистояння.
Гарантії Януковичу на пожиттєве президентство у «солодкому клубі євразійських диктаторів» в обмін на скасування європейської перспективи, показують бажання експортувати російську модель керованої демократії зацікавленим сторонам, у яких зіпсувались, або можуть зіпсуватись стосунки зі США. Продаж послуг з адміністрування політичного «даху», є також удосконаленням російських технологій з надання гарантій окремим представникам бізнесу в обмін на лояльність і задіяність у схемах владної вертикалі вже на вищому рівні і в інших масштабах — глобальному ринку політичних гарантій.
Інша площина економічна, але ця площина також перетікає у першу. Рух найбільшого споживача — ЄС у напрямку незалежності від російського газу — так званий Третій енергетичний пакет , в рамках якого тільки в Україні на ліквідацію енергетичної залежності від Росії передбачено витратити 1,8 трильйона гривень, знищує економічну підставу російської політичної експансії.
Росія опинилась під загрозою безповоротної втрати України, яку вона контролювала через газову корупційну голку, за безцінь викачуючи ресурси та знищуючи історичну перспективу найбільшої суто європейської країни. Крім того, заміна моделі «дешевого газу» для метало-олігархів на «модель нульових кредитів» на інфраструктурні проекти (енергетичні проекти, станції аерації, дороги, аеропорти, порти, ліси, АПК) загрожувала Кремлю українським економічним дивом, ростом благополуччя народу, оновленням і осучасненням сусідньої країни. Такого варіанту російська верхівка, цілком виправдано, боїться більше, ніж ядерних боєголовок.
Небезпечний приклад України каталізує опозиційні рухи в самій Росії, і примітивна модель держави-бензоколонки може розсипатись з середини. Особливо, якщо у неї ніхто не буде купувати паливо. Відповідно, газова імперія буде захищатись усіма можливими і неможливими способами.
Програма мінімум: нав’язати ЄС сплату газової данини на довгостроковий період, років на 50 та відмову від Третього енергетичного пакету. Програма максимум — вийти повним переможцем у цій ситуації, нав’язати повне геополітичне домінування на Євразійському континенті.
Насправді зараз цивілізаційний вибір між європейськими та євразійськими цінностями має не лише Україна. Вибір стоїть перед усім цивілізованим світом — іти шляхом екологічних інвестицій та демократичного волевиявлення чи прийняти модель сплати данини під ярмом сучасної Золотої Орди, модернізованому Чингіс Хану.