Після введення перших західних санкцій проти Росії російські політики взялися висміювати їх щоразу, як тільки поблизу опинявся який-небудь мікрофон

Деякі казали, що санкції стануть якоюсь «цілющою субстанцією, яка приведе промисловість та економіку made ​​in Russia до успіху», пише оглядач німецької газети Die Welt Міхаель Штюрмер. Вони, мабуть, не знають, що вже достатньо давно на зміну інноваційної продукції прийшли інноваційні процеси, а головними рушіями економічної потужності стали технологіїзазначено в матеріалі, перекладеному InoPressa.

Наприклад, від розкішних німецьких автомобілів у разі чого можна відмовитися, але от знайти заміну високотехнологічним верстатам, упевнений журналіст, буде значно складніше. Зараз з економіки Росії, яка перебувала аж ніяк не в найкращому становищі й перед загарбанням Криму, починають бити санкції, отож російському керівництву не вдасться списати всі проблеми, зокрема й триваючий відтік капіталу та падіння курсу рубля й російських акцій, на підступи Заходу, «який заздрить матінці-Росії через Крим і що-небудь іще».

Путіну, продовжує Штюрмер, «на якийсь недовгий період вдасться замінити добробут ура-патріотизмом, проте подолати залежність від газу й нафти, і відповідно, глобальних процесів, він не зможе». А він, мабуть, іще пам’ятає агонію Радянського Союзу, коли під час ірано-іракської війни в середині 1980-х Саудівська Аравія знизила ціну на нафту на десять доларів і «почався початок кінця», йдеться в статті.

Російський бюджет, а отже, й соціальна угода з населенням розраховані на ціну 100 доларів за барель нафти. Російське нафтодержава не зможе без втрат ігнорувати нові виклики, причому постраждають передусім модернізація економіки й конкурентоспроможність у змаганні із Заходом і, що ще важливіше — в суперництві «з жахливим сусідом по ту сторону сибірської скрині зі скарбами», пише автор.

І що в результаті? У підсумку «Росії через її власне керівництво судилося лишатися нафтовою економікою», підсумовує Штюрмер, » модернізація а-ля Медведєв відкладається».