Майже всі потяги до Сімферополя сьогодні йдуть через Херсон. Не дивлячись на воєнно-політичні негаразди люди все ж їдуть на відпочинок до теплого моря. В цьому році Херсонщина розгублена, але й обнадієна. Основний прибуток в приморських областях залежить від наявності туристів. Власники міні-готелей вже й не надіялися на відпочиваючих.

«Коли починався сезон, наші співробітники не знали, що робити і яке буде літо. Я кажу – робіть ремонт, а там буде видно», — розповідає власниця приватного пансіонату пані Антоніна. Туристи є  — переважно жінки і діти. Особливо гостро впадає в око саме цей контингент відпочиваючих, коли їдеш у Сімферопольському потязі. Дивно було спостерігати, коли по прибуттю до Херсона з вагона вийшла вся балакучо-турботлива і непосидючо-вертка гурба. У вагоні лишилося тільки дві особи, що прямували далі – до Криму.
— Ви не боїтеся їхати у Крим?

— Та ні, нас там зустрінуть. Турбує тільки як ми, західняки, будемо по російськи говорити. Донька, всю дорогу слухала російськомовні тексти, щоб хоч трохи підучитися.
Херсон зустрів прикордонниками. Молоді хлопці і дівчата зі зброєю досить густо оточили потяг. Але довго його не затримували. На відміну від потяга Сімферополь-Львів. Його відправлення було затримане на дві години. Причиною цього, за словами диспетчера, стала перевірка прикордонниками. Після завершення огляду декілька осіб було знято з потягу. Одного такого геть молодого працівники СБУ ще пів-ночі водили по вокзалу – допитували. Огляд потягів допомагають проводити прикордонні собаки. Таких дисциплінованих працівників зустрінеш не часто. Вони навіть вухом не поведуть, коли якесь маля наблизиться з печивом: «На, цюця».

Втішає, що по місту, і взагалі на Херсонщині, так багато української символіки. Будь-яка, навіть маленька, структура має за честь вивісити український прапор. Українські прапори майорять і на пляжі, разом із українським гербом-тризубом, виліпленим із піску. Приїжджих на відпочинку майже немає. Переважно українці, переважно з Києва, Східної  і Центральної України. Російська мова звучить звідусюди, але продавці на ломаній українській закликають купувати «смачненькі національні пиріжки». І вперше, розмовляючи українською із західняцьким акцентом, відчуваєш приязнь і повагу.
Херсонщина – це Україна. Багата, простора, із запахом меду і персиків — Україна і українці!