Що робити з Росією?

Щодня чую і обговорюю з найрізноманітнішими співрозмовниками це питання.

Без претензій на те, що знаю відповіді на усі питання, я все ж таки ризикну сформулювати кілька ідей.

— Сьогодні Росія є ворог. Стан війни з Росією має бути визнаний і закріплений законодавчо. Стан війни з Росією може бути скасовано (максималістський підхід) після повернення Криму або (реалістичний підхід) після того як, по-перше, Росія припинить дію законодавства, що дозволяє застосування її збройних сил на території України, а, по-друге, компетентні органи України зроблять висновок, що Росія припинила державну політику підтримки тероризму на території України.

— До повернення Криму, Росія має визначатися в усіх концептуальних документах, як вірогідний супротивних. Збройні сили і оборонна політика повинні формулюватися з огляду на ймовірність збройного конфлікту з РФ (або оборонного або наступального в Криму зі здатністю одночасно захистити решту території держави). Перегляд такої політики України може відбутися лише за двох умов: повернення Криму та формування в Росії демократичного устрою.

— Зовнішня політика має слідувати наведеному вище визначенню. Україна має відповісти на обраний Росією конфронтаційний стиль поведінки тотальною протидією РФ. Без винятків — інтереси загарбника і жертви агресії не можуть збігатися ніколи, ніде і ні в чому. Україна має позиціонувати себе на міжнародній арені, як остання фортеця демократії і боєць за свободу (звичайно, переважно в російському контексті).

— Гуманітарне співробітництво з Росією має бути припинене повністю до встановлення в РФ демократичного режиму, який відмовиться від ідеї використання гуманітарної політики в якості пропаганди. Цей підхід має дотримуватися послідовно і жорстко. Держава має припинити усі офіційні контакти у цій сфері та взяти під повний контроль відповідні контакти на рівні організацій, неурядового сектору та міжлюдських взаємин. На міжнародній арені має бути розгорнуто масштабну кампанію по інформуванню щодо самобутності українського народу, українського погляду на історію регіону тощо.

— Бізнесовій спільноті має бути надіслано чіткий сигнал з боку держави: торгівля з РФ не заборонена, але держава знімає з себе відповідальність за політичні ризики в торгівлі, економічному чи виробничому співробітництві з РФ. Державні підприємства мають заохочуватися до згортання усіх видів співробітництва з РФ. Російський бізнес повинен отримати сигнал, що прозорі інвестиції в Україну вітатимуться і захищатимуться на рівні з усіма іншими, але при виникненні підозр у корупційному характері чи політичних зв’язках російських інвестицій щодо них застосовуватимуться найжорсткіші санкції.

Я впевнений, що у відносинах з Росією нам потрібно досягти самого дна, відштовхнувшись від якого ми колись зможемо розпочати розвиток взаємовигідного відкритого співробітництва з цією державою. Реалізація цього підходу створить на початковому етапі багато незручностей та може призвести до певних втрат, але вже в середньостроковій перспективі обернеться для України на серйозну перевагу, пише glavcom.ua.