Таких “чорних дір” знайчно побільшало у зв’язку з останніми подіями на Півдні та Сході України. І перезавантаження державної влади сьогодні відбувається вкрай повільно, особливо в середній ланці…

…П’ятниця, 2 травня, увійде в історію України як один із найтрагічніших днів. Футбольний матч між місцевим «Чорноморцем» та харківським «Металістом» завершився спільною ходою фанатів двох команд за єдність України. Однак мирний захід обернувся страшною трагедією, в результаті якої загинуло щонайменше 46 чоловік, понад 200 дістали поранення різного ступеня важкості, пише dzerkalo-zakarpattya.com.

Одеська трагедія

Із матеріалів ЗМІ можна зробити висновок, що на футбольних фанатів здійснили провокативний напад, у підсумку кілька чоловік постраждали. Після цього колона рушила до Куликового поля, де розташовувався одеський антимайдан. За кілька хвилин його розгромили, а більшість тих, хто перебував там, сховалися в сусідньому Будинку профспілок. Згодом у ньому сталася пожежа, через яку й загинула більшість із майже п’яти десятків людей.

Щодо причин цієї трагедії та винних у ній поки немає повної офіційної інформації, але головне резюме цих подій – місцева міліція не те що бездіяла, а фактично сприяла діям провокаторів. Цю тезу озвучив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Із огляду на відео та повідомлення очевидців, за умови оперативного реагування органів внутрішніх справ на ситуацію її наслідкам можна було б запобігти. Беручи до уваги цю обставину, можна припустити: події в Одесі не були спонтанними, а організовані заздалегідь у змові з місцевими правоохоронцями.

Остання теза підтверджується й тим фактом, що за добу після кривавих подій більшість затриманих відпустили з-під варти. Як згодом з’ясувалося, до цього був причетний виконуючий на той момент обов’язки начальника УМВС України в Одеській області Дмитро Фучєджі. До речі, за інформацією того ж Авакова, останній уже втік із країни.

Не хочеться нагнітати ситуацію, але хаос і безвладдя, що нині панують на Луганщині та Донеччині, можуть легко перекинутися й на інші регіони – одеські події стали тому яскравим прикладом. Купка найманців та сотня місцевих провокаторів можуть перетворити життя містечка чи навіть великого міста в поле бойових дій.

Останні події відкривають нам усе більше «тонких місць», чи то «чорних дір», якими просякнута система державної влади в Україні. Нині її перезавантаження відбувається досить повільно, особливо в середній ланці. Крім того, як виявляється, чимало нових призначенців мало чим відрізняються від своїх попередників. На жаль, принцип «Нове не означає краще» у нас діє в більшості сфер суспільства, які є життєво важливими для держави.

Путін дав задню? Скоріше, розпочав нову гру

Цього тижня в Москві з візитом побував голова ОБСЄ Дідьє Буркхальтер, який зустрівся з Володимиром Путіним та згодом повідомив про «дорожню карту» вирішення кризи в Україні. За результатами зустрічі В. Путін заявив про необхідність перенесення дати проведення референдуму в східних областях України щодо самовизначення на більш пізній термін, а не 11 травня. Також він порадив сепаратистам шукати компромісу з офіційним Києвом.

Останні вже відповіли на пропозицію президента РФ, зазначивши що народ Донбасу буде сам визначати свою долю. Як саме він це робитиме, поки важко зрозуміти, точніше, вже нині відомо  про тиск на директорів шкіл, у яких сепаратисти планують зробити виборчі дільниці. А ще в кількох містах Донеччини та Луганщини виникають перебої з постачанням продуктів, не працюють банки. Тим часом влада офіційно повідомляє про родини, які тікають із цих регіонів до Києва, Львова та інших міст Західної України. Отже, про яке волевиявлення може йти мова, не зрозуміло.

Заяву Путіна вже встигли прокоментувати українські та західні політики. Головна теза – Росія має сприяти  виведенню з регіону озброєних осіб (російських спецназівців) і припинити підтримку сепаратистів. Однак на це очікувати не варто. Події в цих областях не розвиватимуться за кримським сценарієм, а, як уже писав раніше, ситуація в регіоні буде перманентно напруженою, причому це може тривати як кілька місяців, так і років.

Наразі багато підприємств на південному сході призупиняють роботу, що загрожує сплеском соціальних протестів. І це є чи не головною загрозою, адже одна справа кількасот провокаторів, а зовсім інша – тисячі робітників, що залишилися без зарплатні. Нині ми, фактично, входимо в найскладнішу фазу протистояння України з Росією. На фоні соціальних акцій протесту країна може опинитися в складному економічному становищі, а посилення сепаратистських тенденцій призведе до реальної децентралізації. Якщо бути реалістом, то для стабілізації ситуації на сході залишилося не більше місяця. Далі розвиток подій ризикує стати неконтрольованим, а головне, призведе до катастрофічних наслідків, які відчують по всій Україні. За цей час необхідно локалізувати й нейтралізувати сепаратистів та поновити нормальну життєдіяльність  на Сході. Зробити це складно, однак якщо влада та політики дійсно прагнуть зберегти державу, то вони змушені це робити чимшвидше.