Протоієрей Євген Максименко із Дніпродзержинська, що на Дніпропетровщині, запропонував власний варіант Державного гімну України.
Як повідомляє 15minut.org, на своїй сторінці в соцмережі він заявив: «А не кажется ли гражданам Украины, что «ще не вмерла…» и «ще нам браття…» — слишком заунывное, жалистное, не бравурное пение, не побуждающее к бурному росту созидания, а через явный пессимизм, подталкивающее к некоему местечковому ханжеству?»
Відтак, священик запропонував власний текст гімну:
Київська Русь – Україна
Моя, Україно, прекрасна і сильна,
Нарешті ти волю собі здобула,
Між рівними рівна, між вільними вільна,
Ти – Київська Русь, Божі тут джерела!
Приспів:
Слава народу козацькому, слава!
Слава Вітчизні на віки-віків!
Твоє — Запоріжжя! Тернопіль! Полтава!
В Донецьку та Львові – сини козаків!
Крізь терени йшли ми до волі народу,
Дбайливо підносили слово Христа,
Таврійські степи, синіх гір ніжну вроду
Плекати нащадкам з Керчі та Хуста!
Приспів:
Слава народу козацькому, слава!
Слава Вітчизні на віки-віків!
Твоє — Запоріжжя! Тернопіль! Полтава!
В Донецьку та Львові – сини козаків!
Нам князь Володимир надав Іскру Божу,
Але ми шануєм родини усі,
Русь Київська ставить лише огорожу
Хто знов прагне вдіти кайдани красі!
Приспів:
Слава народу козацькому, слава!
Слава Вітчизні на віки-віків!
Твоє — Запоріжжя! Тернопіль! Полтава!
В Донецьку та Львові – сини козаків!
Цікаво, що цей текст протоієрей Євген Максименко пропонує покласти на музику… гімну України часів СРСР, яку створив композитор Антон Лебединець у 1950 році. Власне, навіть перші рядки запропонованого тексту відразу викликають асоціацію з гімном УРСР («Живи, Україно, прекрасна і сильна…»).
Нагадаємо, буквально днями у соцмережах розгорнулась дискусія навколо власного варіанту Державного гімну України, який запропонував інщий священослужитель — архиєпископ Євстратій (Зоря).
И исполнять этот гимн он предлагает на музыку российского гимна.
Цначит есть таки сила в украинском гимне если ббесов он мучает и покоя не даёт.
І знову людям захотілося свіжого гімна…
Рано ще гімн міняти, ще не всі воріженьки згинули.
Я підтримуючи зміни на позитивніший зміст, старий гімн вже своє віджив, ми вже не боремся ми переможці, в нас є своя країна, свій вільний народ. Як казав капітан Врунгель як лодку назвеш так вона і попливе)
Так зміни точно потрібні, давно вже думав що гімн занадто песимістичний і все відбувається в майбутньому, а не зараз. Але варіант священослужителя нажаль не те що не дуже… не хотілося б зневажати його труд. Було б непогано передивитися інщі варіанти і обрати на народному рівні.
Не вызывают ассоциацию, а точно из совкового переделал и на музыку которую, я лично, от совкового, а сегодня он рассеянский, с трудом отличаю. «Згинуть наші вороженьки як роса на сонці» — это «явный пессимизм»? Даже уточнять не нужно из какого патриархата этот придурок. У всех нормальных украинцев когда играет гимн слезы на глаза наварачиваются, а этого он «побуждает к местечковому ханжеству». Ну так рожденный ползать летать не может,
сам принцип радует что писсимизм отсутствует, спасибо эзотерически правильно. слава украине! быть !. .
Я очень люблю наш ГИМН… Он просто шикарный. А этого попа гоните к ядрене матери. Даже слова для этого попа подбирать не буду.
А це з Вікі:
Гiмн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004 та 2013 років. Композитор В. Сильвестров, що виходив на акції протесту в Києві, так охарактеризував український гімн:«гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Насправді його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ ст. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів (наспівує). У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають.[4]