Конфлікт, який виник внаслідок російської агресії проти України є нічим іншим, ніж цивілізаційним зіткненням. Втративши Україну, Захід (Євросоюз і США) ризикують втратити сенс власного існування. Такого висновку, спостерігаючи з Парижу за подіями в Україні упродовж останніх місяців, дійшов відомий французький вчений, професор геополітики бізнес-школи ICN в м. Нансі-Мец Олександр Мельник. Колишній російський дипломат, а нині французький вчений, виклав свої думки у соціальних мережах і погодився на використання деяких з них Укрінформом.

За спостереженнями автора, ситуація в Україні погіршується з кожним днем, при цьому рішення щодо її врегулювання досі не знайдено. Для цього, на його думку, важливо визначити реальну проблему поточної ескалації, яка ставить світ на межу вибуху громадянської війни, що має шанси вийти далеко за кордони однієї країни.

«Ключовим питанням конфлікту є не етнос (росіяни проти українців) або економіка (довкола шляхів енергопостачання), навіть не геополітика (Україна, як наріжний проект у намірах Путіна щодо створення Євразійського союзу). Це питання, в першу чергу, цивілізацій», — переконаний професор. На його думку, усе, що відбувається в даний час в Україні — це новітнє зіткнення цивілізацій в новому тисячолітті.

Вчений пояснює, що з одного боку, це ретроградне і атавістичне бачення російського президента, «духовного сина Маркса-Леніна-Сталіна-Брежнєва- Андропова, який намагається повернути країну на півстоліття назад». Він намагається відновити систему радянського типу, з чіткою «драконівською» вертикаллю влади, із знищенням людської особистості й перетворенням її на «гвинтик» державного катка. З іншого боку, цим намірам протистоїть рух Майдану, який є частиною руху «знизу-нагору» у дусі глобального світу та взаємозв’язків ХХІ століття.

В одному з таборів — Путін, психічна програма якого була сформована КДБ в період холодної війни. Він намагається за будь-яку ціну підтримати модель архаїчного розвитку своєї країни, що спирається на грубу силу, завойовування нових територій та експорт сировини як єдиного двигуна економіки.

В іншому таборі цього протистояння — Київський уряд з великим, ясно вираженим бажанням, молодим, освіченим і глобалізованим населенням, які проектують майбутнє завдяки іншій невичерпній «сировині». «Це сіра речовина головного мозку, це людський талант, інновації та творчість людини», — говорить вчений.

В першому випадку спостерігається звеличення правового нігілізму, який розглядає закон як клаптику паперу і топить індивідуум в анонімній і однорідній масі. В іншому — прагнення до поваги прав людини, верховенства закону, свободи особи, якщо коротко — до західних цінностей.

Якщо усвідомити суть старих зв’язків, які з’єднують Росію та Україну (згадавши Київську Русь і спільних предків росіян та українців), можна краще зрозуміти Україну, вважає геополітик. На його думку, Україна на Майдані здобула законне право на зробити крок на зустріч новому цивілізаційному вибору. Проте, таке прагнення суперечить баченню Росії, яка чіпляється за атрибути минулих століть, переконаний професор.

Таким чином, Україна опинилася в самому серці цивілізаційної боротьби між майбутнім і минулим. Між фаталізмом, який усуває апріорі будь-який варіант для змін, і свободою волі, яка потенційно перетворює кожну людську істоту на керманича власного життя. « Це конфлікт між незмінним статус-кво і динамікою, що втілює сенс життя», — підсумовує він.

Тому на думку науковця, потрібно внести цілковиту ясність: якщо Захід (Євросоюз і США, разом, створивши єдиний фронт у цей момент істини) залишить Київ на самоті на даному етапі історії, він втратить сенс своєї боротьби за власні цінності, сенс свого існування і ризикує втратити орієнтири розвитку у ХХІ столітті.