«Москва і Захід вступили в тривале протистояння через анексію Росією Криму», — йдеться в статті Пола Тейлора, опублікованій в The New York Times.
Скорочення ролі Росії. Роль Росії в міжнародних справах зменшилася, принаймні тимчасово. Москву фактично виключили з G8. Її заявки на вступ до ОЕСР і МЕА заморожені. Західні саміти в Москві скасовано до подальшого повідомлення.
Відродження НАТО. Військовий альянс, який, здавалося, втрачає свій сенс, повертається до справ. Планується збільшення повітряних патрулів і навчань в Польщі і країнах Балтії, а Варшава хоче якнайшвидшого розміщення систем ПРО в Центральній Європі.
Енергетична диверсифікація. Енергетична карта Європи перекроюється, щоб скоротити залежність від російської нафти і газу. Країни ЄС мають намір побудувати додаткові термінали СПГ, удосконалити трубопроводи, розширити постачання газу через Грузію і Туреччину.
Китайський фактор. Дипломатичний альянс Росії та Китаю, які часто голосують заодно в Раді Безпеки ООН, може змінитися в одному з двох напрямів: зближення шляхом тіснішого енергетичного партнерства або охолодження, якщо Китай дистанціюється від поведінки Путіна.
Лідерство Америки. Світова роль Вашингтона як лідера, ослаблена зростанням держав, що розвиваються, і обмеженнями за президентства Барака Обами, частково відновлена. Нинішні події знову наділили Обаму роллю «лідера вільного світу» в європейській кризі Сходу і Заходу.
Лідерство Німеччини. Події в Україні зміцнили роль Берліна в Європі. Німеччина вже є панівною економічною державою, яка задає тон у врегулюванні кризи єврозони, і канцлер Ангела Меркель стала головним співрозмовником Європи з Путіним.
Єднання Європи. Європейський Союз об’єднався, принаймні на сьогодні, у зв’язку з поверненням нової зовнішньої загрози. Це може допомогти його лідерам подолати деякі зі своїх давнішніх суперечок.
Боротьба за Центральну Азію. Путін і Захід намагаються залучити кожен на свій бік автократів багатих енергоресурсами Азербайджану, Казахстану, Туркменістану та Узбекистану. У разі економічного ослаблення Росії вони захочуть переметнутися в табір Заходу.
Американсько-російська співпраця. Деяке співробітництво в сфері світової безпеки триватиме, але можливі суперечності щодо Сирії, Ірану, Афганістану і КНДР. Москва може привести в дію свої важелі тиску, як-от контракти на постачання зенітних ракетних систем С-300 в Сирію чи Іран.
Майбутнє президента Путіна. Російський лідер близький до піку своєї популярності. Але нестабільність може зрости, якщо він потрапить під тиск магнатів, незадоволених скороченням обсягів їхнього бізнесу. Більшість з них більш ніж лояльні тепер, та все може змінитися через півроку.