Президенту України

                                                              
   В. Януковичу

                                                     
       захисника звинувачуваного по сфальшованій

                                                   
         справі № 07-5659 за ч. 2 ст.286 КК України

                                                   
         Борківського Віктора Вікторовича,

«Щодо звільнення з посади Генерального прокурора

України Віктора Павловича Пшонку у порядку норм

ст.ст. 3, 8, 21, 24, 40,102, 106 п. 1 та п. 11, ч.
2 КУ за

зловживання службовим становищем на користь свого

племінника Р. Пшонки та за корупційні дії на
користь

третіх осіб,що призвели до грубого порушення  В.

Пшонкою вимог норм п. 3  ст. 121 КУ»

Заява

Шановний пане Президент!

                                                       Я
прекрасно розумію, що поставлене мною питання стосується не просто якогось там
Віктора Пшонки як Генерального прокурора України, а стосується Вашого
особистого друга та Вашого кума, якого ви призначили Генеральним прокурором як
свого друга. Але, Ви маєте бути Президентом України і діяти за принципом
древніх мудреців: «Пшонка мій друг і кум та обов’язки Президента України – дорожчі.
Тому – нехай рушиться дружба, але торжествує юстиція».

                                                       Справа
у тому, що 04 жовтня 2012 року — під час судового засідання в Подільському
районному суді м. Києва, по кримінальній справі про ДТП від 14.11.2006
року  за участю помічника судді
Оболонського райсуду О. Луценка, а нині – судді Окружного адмінсуду м. Києва,
І.П. Васильченко та  мого підзахисного  А.В. Борківського, у якій постраждав суддя О.
Луценко як пасажир Васильченко – суддя О. Луценко заявив, що на місце ДТП, за
його викликом по телефону, прибув його колега Роман Пшонка, племінник
заступника Генпрокурора, на той час, Віктора Пшонки.  

Саме суддя Оболонського
райсуду Києва, як і Луценко, Роман Пшонка, за словами Луценка, організував його
прийняття у 8-му клінічну лікарню з метою уникнути доставку його у ЛШД м. Києва
для надання допомоги як потерпілому у наслідок ДТП та перевірки на предмет
знаходження Луценка у нетверезому стані. Забігаючи на перед скажу, що карточка
амбулаторного хворого О. Луценка вилучена з 8-ї лікарні слідчим Пастернаком та
викрадена з матеріалів кримінальної справи, тому наші доводи про те, що Луценко
був п’яним, як і його слова, що ні – це лише слова, а не доведені чи
спростовані факти.

На мою думку, виходячи з
аналізу судової медичної експертизи, ушкодження нижньої частини лівої ноги О.
Луценко міг отримати педаллю зчеплення під час керування автомобілем на час
ДТП. Від захисту приховують автомобіль Шевроле-Авео, хоча він і є речовим
доказом по справі. Судмедекспертиза не відповіла на головне питання слідчого –
який механізм отримання травми Луценком, бо на це питання може відповісти лише
комплексна судова автотехнічна та медична експертизи. Щоб перешкодити захисту
проведення цієї експертизи і було викрадено мед справу Луценка.

Луценко в суді показав,
що, сидячи на задньому пасажирському сидінні, він засунув ногу під переднє
сидіння, а при зіткненні ТЗ, по інерції, нахилився уперед і переламав ногу. Але
за висновками судмедекспертизи (стор. 201-204 дод.), травми отримані у наслідок
удару об виступаючі деталі салону, а дно ран – кісткова тканина. Тобто, перелом
кісток був не у наслідок перегинання через якусь перекладину, а у наслідок
удару об виступаючі деталі чи виступаючими деталями ударом у кістки, що може
бути і педаль зчеплення.

Автомобіль на розлиття
крові не перевіряли, а нас до автомобіля, як я уже і говорив, не допустили.

На мою думку, саме тому,
щоб врятувати від відповідальності І. Васильченко, яка допустила за кермо О.
Луценка, на місце ДТП прибув Р. Пшонка і посприяв фальсифікації оформлення
місця ДТП та послідуючої крадіжки відео- і фотоматеріалів з фіксації обстановки
на місці ДТП та фальсифікації експертних висновків експертів Шкурова – НДЕКЦ ГУ
МВС України в м. Києві,  Корчана,
Свідерського та Сили – ХНДІСЕ МЮ України.

Але ці фальшиві експертні
висновки спростовані експертами ДНДЕКЦ МВС України Авімовим і Нізовцевим та
експертами КНДІСЕ МЮ України Борщевським, Остапенком, Робуром, Саєнком,
Юрченком, Байковим та Любарським.

Шкуров, Корчан, Свідерський
та Сила роблять висновки винятково на суб’єктивних даних І. Васильченко,
зроблених нею через чотири місяці після ДТП, оскільки з місця ДТП вона втекла
щоб не підписати документів з оформлення ДТП. А експерти ДНДЕКЦ та КНДІСЕ –
виконують експертизи на підставі об’єктивних даних – на підставі знайдених
слідчим Тетеруком відео – і фотодокументів.

Наше ДТП трапилася
14.11.2006 року приблизно о 20 годині на перехресті вулиць Електриків та
Набережно-Рибальської. Це перехрестя, на момент ДТП, було будівельним
майданчиком, по якому УДАІ дозволило рух автотранспорту без проведення
державного прийняття в експлуатацію об’єкту завершеного будівництвом після
належної організації безпеки руху згідно вимог ДБН . Захистом доведено, що рух
по будівельному майданчику було організовано з метою утрамбування
шестиметрового насипу ґрунту у ями, на яких було збудовано перехрестя та
під’їзди до нього довжиною у 200 м з боку Московського проспекту по вул.
Набережно-Рибальській та 120 м з боку старого полотна вул. Електриків, як
повертало у бік виїзду на вул. Набережно-Рибальську біля Петровського
залізничного мосту.

Розуміючи незаконність
дій посадових осіб УДАІ з дозволу автомобільного руху по будівельному
майданчику, працівники ДАІ оформлювали матеріали ДТП, яке, начебто трапилося за
150-170 метрів від цього будівельного майданчику. Така фальсифікація суттєво
вплинула на об’єктивність розслідування причин ДТП, за якими є вина посадових
осіб, які дозволили експлуатувати об’єкт незавершений будівництвом без належної
організації безпеки руху, бо слідчі відпрацьовували вулицю, яка була прийнята в
експлуатацію за декілька років до нашої ДТП.

Водієм Шевроле-Авео на
момент ДТП назвалася власниця автомобіля І. Васильченко, яка під час зіткнення
ТЗ, за її словами судмедексперту, отримала забій грудної клітки, тоді як під
час зіткнення спрацювала подушка безпеки.

Не будучи впевненим, на
момент оформлення ДТП, у можливості перекладання  вини   на
потерпілого А. Борківського, місце ДТП було оформлено як адміністративне
правопорушення інспектором з оформлення ДТП УДАІ Дроздовим, а не як місце
злочину у порядку норм ст.ст. 113 та 191 КПК України слідчим Карманом.

Тобто, слідчий Карман мав
негайно порушити кримінальну справу та провести оформлення ДТП у порядку ст.
191 КПК України, але цього не було зроблено. Лише через три дні, 16.11.2006р,
кримінальну справу порушив слідчий Подільського РУ ГУ МВС України Пастернак
(ст. 5 дод.) на підставі супровідного листа від УДАІ, який незаконно підписав
Дроздов замість інспектора чергової частини УДАІ (ст. 1 дод.).

Яким чином у матеріали
справи потрапили схема місця ДТП, виконана Дроздовим (ст. 2),  та протокол огляду місця ДТП, без
обов’язкового порушення кримінальної справи, який написав слідчий Карман (ст.3-4)
– слідство не встановило, хоча захист цього постійно вимагав.

Згідно висновку УДАІ,
виконаного у відповідності вказівки МВС на заяву В. Борківського від 27.11.2006
року про фальсифікацію схеми місця ДТП Дроздовим, дослідчу перевірку з 15 по
16.11.2006 року проводив інспектор з оформлення ДТП УДАІ Сипливий, який
рапортом передав матеріали слідчим Подільського РУ (ст. ст. 7-24 дод.). А за
інформацією керівництва Подільського РУ, як це вказано і на супровідному листі
на ст.. 1, дослідчу перевірку проводив начальник райДАІ Малій, який передав
матеріали дослідчої перевірки слідчим 
цього ж РУ (ст.ст. 172-175 дод.).

Як бачимо, міліція

 сліди тих осіб, які вчинили
виправлення у схемі та протоколі з місця ДТП. Але як інформація УДАІ щодо
Сипливого та інформація керівництва РУ щодо Малія – є безспірним доказом того,
що місце ДТП не оформлювалося як місце злочину з метою врятувати від
кримінальної відповідальності чи то Луценка, чи то Васильченко. Адже, як видно
з листа Дроздова на ст. 1 – до чергової частини подавався адмінматеріал і
тільки. І лише після того як домовилися сфальшувати матеріли справи проти А.
Борківського – порушили кримінальну справу по факту ДТП, викинувши зі справи
адмінпротокол Дроздова.

Я, як досвідчений
оперативник, прибувши з відрядження з Одеси та отримавши через друзів схему
ДТП, виконану Дроздовим, виїхав на місце ДТП і встановив, що місце зіткнення ТЗ
відбулося на смузі руху А. Борківського (ст. 11 дод.). Саме це і було підставою
для подання заяви в МВС про фальсифікацію схеми місця ДТП. УДАІ виготувавши уже
згадуваний висновок, направило мою заяву до Подільського РУ, де слідчий
Пастернак, слідчим шляхом, встановив фальсифікацію схеми Дроздовим. ( ст.ст.
14-24 дод.).

Але у подальшому жоден із
слідчих та експертів не застосовував матеріали перевірки моєї скарги, які були
першими слідчими документами у справі, які були отримані у порядку ст. 113 КПК
України. Це тому, що не провівши жодної слідчої дії, окрім слідчої дії слідчого
Пастернака від 15-16.01.2007 року за моєю заявою до МВС від 27.11.2006 року –
слідчий Пастернак став на шлях фальсифікації матеріалів справи проти А.
Борківського на замовлення Р. Пшонки з метою врятувати від кримінальної
відповідальності його друзів та з метою допомогти збагатитися їм за рахунок
потерпілого А. Борківського.

Доказом виконання
замовлення є Вимога слідчого Пастернака, яка підписана начальником РУ Маруком,
від 12.02.2007 року до Департаменту інформаційних технологій МВС України по
надання інформації з наявності судимості А. Борківського з необхідності його
арешту (ст. 36 дод.). З цього ж 12.02.207 року Пастернак  розшукує майно А. Борківського для погашення
«нанесеної шкоди» Луценку та Васильченко (ст. 37 дод.).

Такі дії, що не зайвим
буде повторити, є прямим і беззаперечним доказом виконання замовлення на
притягнення до кримінальної відповідальності потерпілого А. Борківського шляхом
фальсифікації експертного висновку експертом Шкуровим. Адже саме на його
сфальшованому висновку від 14.03.2007 року, виконаного винятково на
суб’єктивних свідченнях Васильченко та сфальшованому протоколі і схемі
відтворення місця ДТП А. Борківським, з допомогою друзів по слідству
Пастернака, Паєтою і Сутковичем.

Паєта і Суткович
видавалися Пастернаком та його керівниками як невідомі їм випадкові особи, яких
Пастернак залучив у якості понятих, насправді були адвокатами у справах з
розслідування ДТП як слідчі МВС у розслідуванні ДТП до часу звільнення та
влаштування адвокатами (ст. ст. 49-52, 58-59 та 61-62 дод.).

Мною було оскаржено до
прокуратури незаконні дії Дроздова, Кармана, Блонського, Пастернака, Сутковича
та Паєти, але працівники прокуратури, підвладні В. Пшонці, протягом трьох років
не захотіли провести належної перевірки викладеного у моїх заявах. Вони писали
банальні постанови про відмову у порушенні кримінальних справ, а Печерський і
Подільський суди чотири рази скасовували ці незаконні постанови. Прокуратура
оскаржувала рішення суду до Київського апеляційного суду, який апеляції залишав
без задоволення, а рішення суду першої інстанції у силі (ст.ст. 101-131 дод.).

Така вперта дія
працівників прокуратури та фальшиві відписки В. Пшонки, на мої скарги до ГПУ
(ст. 151) та звернення до нього, як Генерального прокурора України, народного
депутата України О.  Черноморова (ст.ст.148-150
та 152 дод.), були для мене терра інкогніто, невідома частина справи з
фальсифікації матеріалів справи та хто за цим стоїть, до часу виступу в суді О.
Луценка, який розкрив таємницю щодо причетності до справи племінника В. Пшонки
– Романа Пшонки.

Так В. Пшонка у своєму
листі-відповіді О. Чорноморову (ст. 150 дод.), що він не може перевірити
викладеного у зверненні, бо матеріали кримінальної справи знаходяться у суді за
скаргою А. Борківського. Це спростовується супровідним листом слідчого
Тетерука, у якому говориться, що в суд надано 11 аркушів матеріалів (ст. 100
дод.) і то – копії.

У відповідь мені (ст.
151) В. Пшонка 15.01.2010 року  пише, що
не може перевірити моєї скарги на незаконні дії працівника прокуратури м. Києва
Клюге, бо матеріали справи знаходяться у Печерському суді. Але Клюге надавав
матеріали лише для огляду під час судового засідання, а сама справа була увесь
час у прокуратурі.

Суд своєю постановою від
19.01.2010 року (ст.ст. 116-117), через чотири дні,  визнав незаконною дію Клюге, але Генеральний
прокурор В. Пшонка не дав його діям правової оцінки, що потягло за собою
подальші фальсифікації працівниками прокуратури Подільського району. 

Вперше порушену проти А.
Борківького кримінальну справу було закрито прокуратурою Києва (ст.ст. 42-44
дод.), оскільки слідчі не виконали жодної вказівки прокуратури (ст.ст. 38,39,
41 дод.).

Кримінальну справу з Подільського
РУ прокуратура Києва передала у СУ ГУ МВС України для ретельного і об’єктивного
розслідування. Проведення розслідування було доручено слідчому Пурлінському,
який встановив невинуватість А. Борківського (ст. 52 дод.)

Тому справу забрали у
Пурлінського і передали слідчим Ляшенку та Обцю. Але і ці слідчі не спромоглися
переступити через себе та сфальшувати матеріалів справи проти А. Борківського,
хоча і вони не виконали вказівок прокуратури Києва. Тоді справу передали до ГСУ
МВС України під пряме контролювання ходу фальсифікацій працівниками ГПУ та
егіду фальсифікаторів В. Пшонкою.

Справу для розслідування
у грудні 2008 року отримав ст. слідчий Тетерук, який, як і свого часу
Пастернак, розпочав збирати матеріали проти А. Борківського як злочинця (ст.ст.
91-99  дод.).

Саме Тетерук і порушує вдруге
кримінальну справу проти А. Борківського у травні 2009 року на тих же
сфальсифікованих експертних висновках за прямими вказівками І. Васильченко, що
є недопустимим при наявності відео та фото матеріалами з фіксації місця ДТП.

Це допустимо лише за прямими
вказівками В. Пшонки на фальшування матеріалів справи, що довів у суді О.
Луценко.

Експертами КНДІСЕ
встановлено, що І. Васильченко рухалася зі швидкістю 97 км на годину, а не 40
км на годину, як це доводить слідство з її слів, а Борківський рухався зі
швидкістю 9-11 км, як він і доводив слідству. Слідчий Тетерук категорично
відмовившись від проведення експертизи по встановленню швидкості ТЗ на момент
зіткнення, бо знав дійсну швидкість руху І. Васильченко (ст..ст.  192  дод.).

Експерти КНДІСУ за матеріалами
з місця ДТП, а не слів Борківського, встановили, що місце зіткнення ТЗ
відбулося за 14 м від бортового каменя з боку руху Васильченко, тобто, на смузі
руху Борківського (ст..ст.  179-192 дод.).

А експерти на замовлення І.
Васильченко – встановлюють місце зіткнення виключно за її свідченнями, з яких
змушені були викинути дані, які вказують на фальшивість її свідчень.

Усе це і мала перевірити
прокуратура, але відбувається відверте кришування злочину працівників міліції
та прокуратури Генеральним прокурором України В. Пшонкою, про що заявив мені
Луценко, коли ми вийшли з будівлі суду після судового засідання.

Він прямо сказав мені, що
дядько Романа Віктор Пшонка, як Генеральний прокурор України, поклявся
племіннику, що зробить усе, що за його, Романове, протеже, м’яко сказати бо
сказано було інакше, Ірину Васильченко буде покараним у кримінальному порядку
А. Борківський і нічого я зробити не зможу.

Враховуючи наведене, що
підтверджується документами, прошу  
звільнити Віктора Павловича Пшонку з посади Генерального прокурора
України, але спершу провести повну перевірку викладеного у моїх заявах до
прокуратури, що зобов’язана зробити прокуратура у відповідності до рішень суду.

Пане Президенте, усі
зв’язки В. Пшонки не спроможні розширити вулицю Набережно-Рибальську на початку
повороту на вулицю Електриків з 24.0 м до 24.9 м, завдяки чому місце зіткнення
перенесено слідством на бік руху І. Васильченко (ст.ст. 176-178 дод.).

Не спроможні вони й
змінити докази залучення у справу відеоматеріалів лише у вересні 2009 року та
дійсних фотоматеріалів з місця ДТП, отриманих захистом у серпні 2009 року. Це є
доказом того, що ці безпристрасні докази по справі не були застосовані
експертами, як того вимагає закон та відомчі інструкції, при написанні ними фальшивих
висновків на замовлення слідчих, які у свою чергу виконували замовлення
покровителів Васильченко.

На лицевій сторінці я
поклав копію членського квитка мами Андрія Борківського, родом з Донбасу, яка
кров’ю виплакала лихо сина під регіт фальсифікаторів матеріалів справи. Це
нікого і ні до чого не зобов’язує, як має не зобов’язувати і Ваше кумівство.
Закон понад усе. Спростуйте мої доводи так само документально як є стверджую
документально фальсифікацію матеріалів справи. Я не заперечую, що генерального прокурора
Пшонку використовують в сліпу, але це уже його особиста проблема. Нехай пан
Пшонка сам дасть цьому використанню правову оцінку. І нічого на мене дутися та
прикриватися кумівством.

 До заяви я додаю електронній носій з
викраденими слідством фото- і відеоматеріалами з фіксації місця ДТП для набуття
можливості фальсифікувати висновки експертів та фотокопії матеріалів справи.

Додаток: на  204  арк..

З повагою,

В. Борківський

06.11.2012

 Цю заяву з АП? незаконно? переадресовано  до ГПУ без доповіді про неї Президенту, до  якого я і звертався. Дякуючи новому УПК — 20.10.2012 я подам до ГПУ першу заяву про притягнення до кримінальної відповідальності  працівників  АП за  перевищення своїх службових повноважень і прокуратура зобов’язана порушити кримінсправу.