Голові Центральної виборчої
Комісії України 

                                                                             
В. Шаповалу                                                               

                                                             Борківського Віктора
Вікторовича,

«Щодо не визнання результатів голосування за

КПУ, оскільки її «установчі документи  як

громадської організації» та документ про удавану

їхню реєстрації Мінюстом УРСР 22.07.1991 року

під № 107 для винесення суддями  КСУ  завідомо

незаконного Рішення КСУ № 20-рп/2001 від
27.12.2001

року про удавану заборону саме цієї громадської

організації, э сфальшованими, що надало можливість

КПУ ввести в оману виборців своїми гаслами як

правонаступниці КПРС»

Заява

          Під
час виборчої кампанії П. Симоненко, та інші члени його партії з комуністичними
ідеалами, видавали себе за правонаступника КПУ як складової КПРС і приписували
собі усі заслуги КПРС з обіцянкою повернути усе на старі місця. Для цієї
завідомо незаконної реклами своєї партії, П. Симоненко зробив відповідне
посилання у статуті КПУ про те, що ця партія є правонаступницею КПУ-КПРС, яку
було заборонено у серпні 1991 року в наслідок ГКЧП, і яку, начебто, було
поновлено Рішенням КСУ № 20-рп/2001 від 27 грудня 2001 року шляхом визнання
незаконними Постанови Президії ВР УССР про заборону діяльності КПУ.        

          Вивчивши
рішення КСУ, мною було встановлено, що насправді  ж Рішення КСУ №
20-рп за 2001 рік стосується не  Постанов
ВР забороненої КПУ-КПРС та її поновлення, а щодо визнання Постанов ВР про призупинення
та послідуючу заборону її діяльності не існуючої у природі КПУ під № 107 як
самостійної громадської організації.

            Рішення
КСУ було винесене у справі за конституційним поданням 139 народних депутатів
України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) указів Президії
Верховної Ради України «Про тимчасове припинення діяльності Компартії
України» і «Про
заборону діяльності Компартії України», справа  про укази Президії Верховної Ради України щодо
Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року).

м. Київ
27 грудня 2001 року
N 20-рп/2001 

Справа N 1-2/2001 

Комуністична партія України як
громадське об’єднання була зареєстрована Міністерством юстиції Української
РСР 22 липня 1991 року. Діяльність цього об’єднання поширювалась на
територію Української РСР (Свідоцтво про реєстрацію статуту громадського
об’єднання N 107 від 22 липня 1991 року).

Реєстрація цього громадського об’єднання було проведено
як новоствореної політичної партії на підставі Постанови
Президії Верховної Ради УРСР «Про порядок реєстрації громадських
об’єднань» від 29 вересня 1990 року N 281-XII та в порядку, встановленому Тимчасовими правилами
розгляду заяв про реєстрацію статутів громадських об’єднань, затвердженими постановою
Ради Міністрів УРСР від 21 грудня 1990 року N 385.

У зв’язку із
закінченням Генеральною прокуратурою України розслідування можливої причетності
керівництва Компартії України до подій 19 — 21 серпня 1991 року Президія
Верховної Ради України зазначила, що «не встановлено кримінальних
звинувачень керівництва Компартії України у підтримці своїми діями державного
перевороту 19 — 21 серпня 1991 року і сприянні тим самим його здійсненню на
території України» (Постанова
Президії Верховної Ради України від 14 травня 1993 року).

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України
вважає, що Компартія України мала статус самостійної політичної організації
України і її програмні цілі та дії в період з 19 по 21 серпня 1991 року (що
стали підставою для тимчасового припинення та заборони її діяльності) не
суперечили визначеним на конституційному рівні умовам утворення і діяльності
політичних партій та громадських організацій (частина перша статті 37
Конституції України).

У зв’язку з цим Конституційний Суд України вважає, що
Комуністична партія України, яка була зареєстрована 22 липня 1991 року саме як
об’єднання громадян, не є правонаступником КПРС і Компартії України у складі КПРС.

МЮУ — Борківському В.В. 19.07.04 № 32-Б-579
«Щодо заборони діяльності в Україні Комуністичної партії». У МЮУ
розглянуто Вашого листа від 17.04.2004 року 
щодо заборони діяльності в Україні Комуністичної партії і повідомляється
наступне.

 Комуністична партія України була СТВОРЕНА на
з’їзді Компартії 19 червня 1993 року і зареєстрована у МЮУ 5 жовтня 1993 року
(свідоцтво № 505).

Указ Президії ВРУ «Про заборону діяльності
КПУ» від 30 серпня 1991 року визнано таким, що не відповідає КУ (є неконституційним)
згідно з рішенням КСУ від 27 грудня 2001 року, № 20-рп/2001.

Заступник Міністра М.М. Шупеня

Цей лист став підставою для
мого  звернення до КСУ з проханням надати
мені ксерокопії  документів КПУ під №
107, яку, начебто, заборонила Президія ВРУ, і яку реанімував КСУ як незаконно
заборонену.

Секретаріат КСУ — Борківському
В.В. № 4-14-18/926. На Вашу заяву з проханням надати копії реєстраційного
свідоцтва № 107 від 22 липня 1991 року щодо реєстрації громадського обєднання
«Комуністична партія України», статуту  т інших документів, які мали доданими до
заяви про реєстрацію партії повідомляємо про неможливість її задоволення.
Згідно Розпорядження голови КСУ від 30.08.2011 року № 57/2011 «Про надання
інформації, створеної у КСУ, статусу службової та порядок роботи з
матеріальними носіями такої інформації».

Керівник Секретаріату В.Є.
Дубровський.

Я прохав надати мені документи
КПУ, які були створеними не у КСУ, а лише наданими у справу для відкриття
провадження та винесення бажаного рішення, а мені відмовляють надати копії цих
компартійних документів як документів створених у КСУ. А може саме там вони
(посадові особи КСУ) і створили ці фальшивки для винесення КСУ завідомо незаконного
рішення з реанімації КПУ-КПРС під виглядом реанімації неіснуючої у юридичній
природі КПУ під № 107?

З аналогічною заявою я звернувся
і до ВРУ. У відповіді говориться: Керівник апарату ВРУ Борківському В.В. №
07/9-372 від 18.06.2012. За дорученням Голови ВРУ в Апараті розглянуто Ваш лист
щодо надання копій Свідоцтва про реєстрацію статуту громадського обєднання №
107 від 22 липня 1991 року, а також стосовно інформації про те, яку саме
громадську організацію було заборонено Указами ПВРУ,  від 26.08.1991 р, та 30.08.1991р «Про
заборону діяльності Компартії України», з приводу чого повідомляємо таке.

Відповідно до пункту 7
мотивувальної частини рішення КСУ  №
20-рп/2001 від 27 грудня 2001 року, на яке Ви посилаєтеся у своєму листі,
Комуністична партія України як громадське обєднання було зареєстроване МЮУ 22
липня 1991 року за № 107. Отже,  в
Апараті ВРУ зазначеного документа апріорі бути не може.

В. Зайчук

І на самкінець: Державна реєстраційна
служба України «Укрдержреєстр» — Борківському В.В. 11.07.2012 року №
Б-403-8. «Щодо надання документів». Державна реєстраційна служба
України розглянула Ваше звернення від 05.06.2012 року щодо надання копій
реєстраційного свідоцтва № 107 від 22.07.1991 та статуту громадського обєднання
«Комуністична партія України, що надійшло з МЮУ листом від 07.06.2012 №
Б-13910/16.3-12 та повідомляє.

Відповідно до матеріалів реєстраційних справ
політичних партій, в Укрдержреєстрі відсутні відомості про реєстрацію
Комуністичної партії України, свідоцтво № 107 від 22.07.1991.

Згідно з наявними реєстраційними
справами, в Укрдержреєстрі є реєстраційна справа Комуністичної партії України,
свідоцтво №  505 від 05.01.1993.

Заступник Голови  А. Кухаренко 

          Враховуючи
наведене та додані копії документів, прошу скасувати результати голосування
виборцями за КПУ по партійних списках, оскільки вони отримані завдяки
шахрайській підміні діяльності КПРС, до складу якої входила КПУ як
республіканська організація, у той час як ця КПУ була створена лише у 1993 році
як самостійна громадська організація, а не правонаступник КПРС. Так КПРС,
оскільки такої партії як Комуністична партія УРСР зі своїми членами партії –
ніколи не існувало.

Діяльність КПРС у цілому було
заборонено Указом Президента РФ, КПРС Здійснювала свою діяльність саме з
території РФ № 169 від 06.11.1991 року, 
який Рішенням КС РФ № 9-п від 30.11.1992 року було визнаний
конституційним, а КПРС не конституційною. У цьому Рішенні чітко зазначено, що
ПВР України заборонено діяльність республіканської парторганізації у складі
забороненої КПРС. Таким чином, заборонена КПРС у цілому є забороною і  її республіканської парторганізації в
Україні.

Конституційним Судом також
встановлено, що КПРС не була громадською організацією, а її керівництво винним
у здійснені репресій, які виконувалися на місцях її республіканськими
парторганізаціями, що є беззаперечним доказом у вчинені репресій КП УРСР як складовою
КПРС (ВКП(б).

          Не
зайвим буде сказати, що у названому Рішенні вказано, що КП УРСР, як
республіканська організація КПРС, була заборонена в Україні Постановою Президії
ВР України від 30 серпня 1991 року. Це прямий доказ фальсифікації Рішення КСУ
про те, що Постановою ПВР України від 30.08.1991 року була заборонена неіснуюча
КПУ під № 107 від 22.07.1991 року.

          Другим
і безапеляційним доказом фальшивості Рішення КСУ стосовно неконституційності
Постанови ПВР УРСР стосовно заборони КП УРСР – Програма КПУ нового пошиття за
старими лекалами, у якій сказано, що «После объедененного  (май 2002 года) Компартия Украины действует
на законних основаних не только как наследница идей и традицій Компартии,
образованой в июле 1918 года и зарегистрированной Министерством юстиции Украины
в июне 1991 года, но и как ее правоприемница» — мовою  оригіналу.

          Як
бачимо, програмою КПУ, затвердженою на з’їзді КПУ, доведено, що ніякої КПУ у
1991 році ніхто не створював, а, начебто, МЮ УРСР у липні 1991 року провело
заднім  державну реєстрацію КПУ, яку було
створено більшовиками РРСФР у складі своєї компартії.  Цією ж Програмою доведено, що КСУ виніс
завідомо незаконне Рішення, яким не тільки незаконно реанімовна КП УРСР як
складова частина КПРС, чим юридично реанімовано КПРС у цілому, а й визнав
законним факт створення КП УРСР у 1918 році у складі РСДРП(б) Російської
Республіки, що потягло за собою окупацію України російськими військами,
репресії, голодомор тощо.

          Прошу
вважати це помстою мною Комуністичній партії СРСР (більшовикам)  за пограбування мого роду у 1917 році та за
замовлене вбивство мого дідуся, спадкового титулованого дворянина РІ Миколи
Аристарховича  Борковського, у 1937 році,
за муки мого батька як сина «ворога народу» і моє особисте життя, зламане за
рішенням КПРС.

          Доказом
замовленого багатомільйонного вбивства людей за замовленням членів Політбюро ЦК
ВКП(б), а згодом – КПРС, яке виконав Київський обком ВКП(б),  є постанова прокуратури Житомирського району
Житомирської області за моїми заявами до ГПУ та СБУ.   

Я пообіцяв членам Парткомісії ЦК
КПРС, на засіданні Парткомісії у 1987 році на Старій площі у Москві,  що знищу Радянський Союз  та викину Комуністичну партію на смітник
історії.

          Я
це зробив у 1991 році, знявши червоний прапор з будівлі ЦК КП УРСР, а зараз
довожу свою обіцянку до кінця. Комуністична ідея, це право людей, а сама КП
УРСР як складова КПРС – має догнивати на смітнику історії, оскільки майже
десяток мільйонів комуністів у складі КПРС визнали цілком законне її пристанище
саме там. Тому реанімація предмету смітника історії – є незаконною дією суддів
КСУ та осіб, які сфальшували для цього вказані вище документи.

          Навіть
усі ці фальсифікатори, як нео-комуністи старого пошиву – не покінчили з собою у
знак знищення КПРС чи не вийшли на її захист, позичивши вила у Олега Ляшка.

Додаток: на   31 
арк.

В. Борківський

05.11.2012

От як подобаеться народу України як його дурять і за бидло держать.Але що поробиш .Народ сирливий.