Голоси усіх провідників російської ідеології в Україні та світі зараз злились в один могутній хор. Чуркін і Царьов, Симоненко і Лавров – всі вони старанно репродукують одне-єдине твердження — вибори Президента проводити не можна в «бойових» умовах

Суть вокального твору, котрий озвучується явно з подачі відповідальних московських товаришів, зараз зводиться до одного – за умов проведення антитерористичної операції проведення в Україні чесних і легітимних виборів є неможливим.

Себто навіть якщо такі вибори вдасться провести – проросійські бойовики докладуть всіх зусиль, щоб бодай частина населення східних областей не змогла проголосувати. А потім російські спікери скажуть, що без голосів отієї самої частини вибори є недійсними. Така от нехитра одноходова комбінація луб’янських стратегів.

При тому нікого не хвилює, що ні в українському законодавстві, ні в міжнародних договорах, підписаних нашою державою, обмеження на проведення виборів за умов антитерористичної операції відсутні.

Врешті, буква закону ніколи не була високим авторитетом для російської пропагандистської машини. Проте в даному випадку цинізм явно зашкалює, бо найяскравішим прикладом життя за умов перманентної антитерористичної операції, котра протривала в Чечні десять років, може бути сама Росія.

При тому проводились вибори навіть в самій Чечні. І якщо електоральні перегони пізніх двотисячних – класичний зразок „керованої демократії”, то в 2003 році, при виборах Ахмата Кадирова, в республіці мала місце повномасштабна громадянська війна. Досить нагадати, що новообраний президент не прожив на своїй посаді і року. Наступні вибори – 2004 року – мало чим відрізнялися.

При тому в республіці, ясна річ, проходили не тільки місцеві, але й загальноросійські вибори. Якщо йти за сьогоднішньою логікою Кремля, то ні Володимир Путін в 2004, ні Дмитро Медвєдєв в 2008 не були законно обраними главами держави – адже під час виборів мала місце антитерористична операція.

Власне ніде в світі боротьба з терористами – чи переговори з автономістами, кому як краще думати – не заважали проведенню виборів. Успішно пройшли президентські і парламентські вибори в Іраку – не зважаючи на всі зусилля інсургентів їх зірвати. Неодноразово проходили президентські та парламентські вибори навіть в Афганістані, де відкрита громадянська війна триває дотепер. Якщо глянути на давнішу історію, то навіть відкрита громадянська війна в Ірландії не заважала на початку ХХ століття проводити вибори в парламент Великої Британії. Зрозуміло, що теза про „зачекати з виборами до стабілізації ситуації” є цілковито хибною. Бо проведення чесних і прозорих виборів власне і є засобом як внутрішньої, так і міжнародної  легітимації влади, – і, ймовірно, стабілізації ситуації в країні. Інша річ, що громадянський мир в Україні в російську стратегію, здається, поки не вписується.