Другий тиждень Україна живе в режимі революції. Недільний «Марш мільйонів» у Києві вдруге показав, що проти нинішньої влади виступають не сотні чи тисячі, а таки понад мільйон українців.

Утім влада вдає, ніби нічого не відбувається. У понеділок «зачистили» блокпости мітингувальників. У вівторок Янукович посидів у затишному колі колишніх президентів. Що ще потрібно, аби Майдан добре почули з того боку барикад, скільки він може простояти – у розмові з відомим українським політологом, громадським діячем та активістом Майдану Олександром Солонтаєм.

– Пане Олександре, як розцінюєте понеділкову «зачистку»?
– Я вночі обходив усі барикади, бачив усі випадки наступу-оборони, а наприкінці сформулював для себе жарт – у МВС хтось працює на єврореволюцію. Зокрема, вони зробили все, аби «майданівці» були на Майдані, а не розпорошувалися на барикадах. Комусь у МВС треба подякувати.

А якщо без жартів, то наміри опозиції щодо оборони цих барикад не були серйозними. Якби стояла задача їх утримувати за будь-яку ціну, то жодні дії силовиків не були б можливими. На мою, думку, це виправдано – люди важливіші за утримання перехресть.

– Як це вплинуло на Майдан?
– Це на нього мало впливає. Більший вплив має тиск на життєдіяльність – закриття станцій метро, перекриття підходів до вулиць, адже вони заважають підвозити дрова, бензин і т. д.

Врятувати Майдан може лише збільшення активістів. Відправляти нових людей на утримання барикад – не варіант. А от формувати мобільні бригади для інформаційно-агітаційної роботи – те, що треба. Бо тих, кого влада ще могла переконати, вона вже переконала. Тому в нас є величезні резерви – люди, які досі нейтральні, але до влади вони вже точно не приєднаються.

– Вже заговорили про переговори з владою. Чи люди, які стоять на Майдані, готові на такий варіант?
– Люди, звісно, ні. Вони хочуть, щоби влада змінилася, ставлять вимогу № 1 – звільнення невинних, котрі потрапили у в’язницю за Майдан, а № 2 – це зміна влади. І люди не погодяться на те, аби без звільнення постраждалих хтось сідав говорити із владою від імені опозиційного народу. Тоді буде відчуття зради. Тому не дивно, що весь Майдан обклеєний наліпками «Не ЗЛИй Майдан».

– Звільнення затриманих на Банковій – Янукович уже пообіцяв декого з них відпустити. А остаточно врятувати людей від в’язниці реально?
– Звісно. Розумієте, більшість людей стоять не за опозицію, вони стоять за інше життя. Щоб не було політичних репресій. І такі дії влади, коли сидять невинні люди, для народу найкращий доказ – треба виходити на Майдан.

– Щось не чути вимог звільнення Тимошенко?
– Коли говориться про звільнення політв’язнів, то більшість людей розуміють під цим і звільнення Тимошенко. Ці вимоги стосуються і затриманих на Банковій, і людей, справи на яких повідкривали по розгону студентів. А до цього були й інші політичні репресії – Податковий майдан, Тимошенко…

– Чи є в когось чіткий план дій?
– Моя експертна оцінка, що ні у влади, ні в опозиції немає плану розв’язання ситуації. Тому, як громадянин, я просто продов­жую ходити на акції й тиснути і на одну, і на другу сторону, аби вони рухалися.

– У соцмережах ви пропонували свій варіант. Чи дослухалися?
– Дещо почало реалізовуватися. Зокрема, щодо проведення акцій по всій Україні, широке залучення населення, ходіння вулицями, агітаційна робота. А що не зроблено зараз до кінця опозицією – це вона не прийшла до формування народного ополчення з числа колишніх силовиків. І тому немає фізичного ресурсу, аби тиснути на владу ще серйозніше.

– В областях не просто зрозуміти, як плануються дії Майдану…
– Є штаб опозиції та її союзників у Будинку профспілок. Також по Києву багато різних штабів, як їх називають – громадських. Тобто тих, що сформовані або позапарламентською опозицією, або громадськими організаціями, які взяли на себе якісь інші напрямки діяльності. І ті, й інші збираються в основномурц вечорами або рано-вранці, планують заходи. Далі штаби оголошують людям, що планується. І так зо дня на день. Нема такого, аби оголосили порядок денний на три-чотири дні. Людям, які їдуть на Майдан, я би порадив не сподіватися на політиків, а розуміти, що треба самоорганізовуватися та діяти мирно, відповідально.

– Щодо мирності. Як розцінюєте повалення пам’ятника Леніну?
– Якби це відбулося в будь-який інший момент, я б слова не сказав. Але під час Євромайдану, коли у нас не вистачає сил на притискання влади, відволікання частини людей і ресурсів на те, щоб валити пам’ятники? Сприймаю це дещо негативно. Ми про це не домовлялися, коли виходили на Євромайдан. І тут позначається різниця у поглядах між штабом опозиції (чи його частки) і тою частиною Майдану, яка не входить у штаб парламентської опозиції, діє самостійно – мирно й відповідально. Я б хотів, аби політики взяли приклад у громадськості й більше так не робили. Не можна від імені Майдану робити такі речі.

– Є рішення судів щодо звільнення Київради, заборони мітингів і т. д. Чи ймовірно, що вони будуть виконані?
– Враховуючи ту кількість людей, які зараз протестують, реалізувати це неможливо.

– Все ж чи чекаєте на провокації у Києві?
– Найбільшою провокацією у Києві є те, що, на відміну від Івано-Франківська, там нема міської ради, міського голови, виконкому. А є якесь КМДА, поставлене зверху. Це найбільша провокація, яка вже є, і це провокує постійний конфлікт між київською громадою і владою. Бо кияни є якимись ущербними у порівнянні з мешканцями інших міст – вони не мають навіть такого початкового місцевого самоврядування.

– Щодо реакції влади, то чуємо лиш завуальовані погрози.
– Це безглуздо. Замість того, аби понизити градус напруги у суспільстві, сісти за стіл переговорів і знайти компромісне рішення, вони намагаються відморозитися від людей.

– А реакції Януковича взагалі нема…
– Чому ж? Його реакція дуже показова. Він поїхав з України, вона не цікавить його в такий момент. Йому цікаві Китай і Сочі. Речі, які там підписувалися, цілком міг підписати прем’єр. А президент показав, що ігнорує Майдан.

– Як думаєте, скільки ще гратимуть у мовчанку?
– Якщо опозиція не посилить тиск, то ми можемо на майданах зустріти Новий рік і Різдво. Я б хотів, щоб опозиція була рішучішою. Щодо громадян – нас вийшло дуже багато, але частина громади, і франківської також, ще не взяла участі в майданах. Я б закликав їх це зробити. Що більше людей, тим швидше буде розв’язка.

– Минулого тижня прем’єр натякнув на можливі економічні санкції для західних областей.
– Санкції проти західних регіонів розпочалися з моменту приходу Януковича до влади. Цей процес триває з 2010 року, коли був переписаний бюджет. Зокрема, більшість грошей ідуть на схід, майже нічого не йде по капітальних вкладеннях на ту ж Галичину. Це одна з причин того, що нині на Майдані є багато людей, які мають стосунок до місцевого самоврядування.

– Якщо порівнювати з «майданами» в інших країнах, скільки, думаєте, буде стояти наш?
– У тих же США – акції «Захопи Волл-стріт» тривали досить довгий час і стимулювали владу вирішувати багато питань. Затяжні протести, звісно, бувають. Але, розумієте, у нас немає такої ситуації, що от щось сталося, тому народ зібрався і цей процес є затяжним. В Україні накручування людей проти влади було дуже довгим і питання євроінтеграції стало останньою краплею. Тому сам процес вирішення довгим бути не повинен, пише Газета «Репортер».