Релігійні відносини у державі є важливою складовою побудови демократичного суспільства, спроможного забезпечити реалізацію права громадян на свободу совісті. Церква та релігійні організації присутні в соціальному житті, освіті, культурі, благодійній діяльності і мають значний вплив на розвиток суспільства.

Центр Разумкова провів дослідження і підготував інформаційні матеріали до Круглого столу на тему: “Державно-конфесійні відносини в Україні станом на 2013 рік: рух до партнерства держави і Церкви чи до кризи взаємин?”

Згідно цього дослідження в Україні станом на 2013 рік 67% громадян, які визнали себе віруючими, стало менше невіруючих (на 2%) і більше тих, хто вагається між вірою та невір’ям (на 3%). Як завжди, найвищий рівень релігійності проявляють жителі Заходу країни, де до віруючих віднесли себе 86% опитаних, найнижчий – на Сході (59%).

Рівень релігійності вищий у жінок на 20%, зростає з віком від 62% у наймолодшій групі до 73% – у найстаршій, вищий серед жителів села на 6%. Рівень релігійності знижується з підвищенням рівня освіти.

Більшість (71%) опитаних ідентифікують себе з православ’ям, близько 6% – з греко-католицизмом. 9% опитаних вважають себе “просто християнами”, 11% – не відносять себе до жодного з релігійних віросповідань. Найбільше число православних є характерним для Центру (79%) і Півдня (73%), греко-католиків – для Заходу країни, послідовників ісламу – для Півдня.

Знизилося число тих, хто вважає, що Церква в Україні відіграє позитивну роль на 5%. Моральний авторитет Церкви як інституту не ототожнюється в суспільній свідомості з моральним авторитетом священнослужителів. У тому, що “більшість священнослужителів – глибоко моральні й духовні особи”, впевнені лише 25% опитаних, більшість (52%) вважають їх “такими самими, як більшість із нас”, а 17% – упевнені, що “більшість священнослужителів думають насамперед про гроші,а не про духовне” (від 12% жителів Заходу до 21% –Сходу).