«От нині буду лягати спати з гарним настроєм. Не то щоб з настроєм — якась легкість на душі через Богомолець. І не вірю, що завтра чи пізніше знайдуться на неї компромати. Хоча, спроби певно будуть. У мене нема кумирів, і я нікому не довіряю і не маю підстав і фактів довіряти Богомолець. Я не знаю — є відчуття на неї»

«Бaндерівець» із Facebook

Рішення йти у президенти Ольги Богомолець було очікуване. Не дивлячись на її перші заяви, що вона не хоче приймати участь у виборах, виходу у неї немає. Її Майдан продовжується. Ніжна, делікатна жіночка, творча натура і…міцний горішок. А хто ще міг вийти з таким ясним розумом і чіткими думками з того пекла, яке вона пройшла. Не кожна особа чоловічої статі здатна витримати стільки крові, болю і смертей, які витримала ця героїчна жінка. Її боротьба не скінчилася. У неї безліч справ. І народ їй вірить, а це головний чинник перемоги.

Ольга Богомолець просто по роду діяльності не могла перейти дорогу жодному політику, жодному бізнесмену чи урядовцю. Одна із тих світлих и сонячних людей, що створили Майдан, втримали його і стали символом чистих намірів без прихованих цілей.

Пропозиції йти у президенти лунали для багатьох майданівців, що тими чи іншими вчинками стали відомими і поважними серед народу. Ще тоді разом з пропозиціями чути було й обіцянки підтримати. Адже 2,5 млн. грн. для грошової застави це чималі гроші навіть для професора з купою орденів, дипломів і нагород. До речі заслужених.

26 березня Ольга Богомолець заявила, що таки йде у президенти і повідомила, що буде подавати заяву 27 березня. Але виявилося, що разом із заявою одним пакетом необхідно здати і «квитанцію» про сплату застави.

Їй не вистачило 525462 грн.

Як писали на ukrnews24 до ЦВК подали документи колишній перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін, екс-глава Харківської ОДА Михайло Добкін, один з лідерів Партії регіонів Сергій Тігіпко, президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович і колишній віце-прем’єр Юрій Бойко. Зареєстровано поки лише Ренат Кузьмін. Правда, вже повним ходом обговорюються ще й інші кандидатури: Юлія Тимошенко, Володимир Кличко, Петро Порошенко, Дмитро Ярош, Олег Ляшко, Анатолій Гриценко, Петро Симоненко та ще ряд заявників.

Придивіться уважно до прізвищ, хто не «дістав» народ своїми діями? Хто заслуговує найбільшої довіри? Не про можливості, не про фаховість і уміння вести дипломатичні переговори, або тиснути силою і впадати у крайнощі, а про просту людську довіру. Кому можна довірити своє життя? Лише матері і лікарю.

Звичайно, не всі заявники знову ж таки дістануть ті гроші. Дехто, певно, має їх так багато, що йдучи в президенти і завідомо знаючи, що не виграє, все одно прагне погойдатися на хвилях тимчасової слави. У кожного своя ситуація. А Ользі Богомолець треба допомогти. Згадайте гасло простих людей з Майдану: « Хто ж як не ми?»