• Пт. Окт 22nd, 2021

"Ми знаємо твій маршрут. Одного разу можеш не повернутися"

"Ми знаємо твій маршрут. Одного разу можеш не повернутися"— Своє 23-річчя святкувала на Майдані. Це був найкращий день народження, — каже Анастасія Поліщук із міста Бердичів Житомирської області. На столичному майдані Незалежності живе з 29 листопада.

Анастасія невисока, червонощока. Розмовляємо біля намету навпроти Будинку профспілок. Щойно залишила заявку на продукти для польової кухні.

— У Бердичеві живуть батьки, дві сестри й бабуся, — розповідає. — Спілкуюся з ними по телефону. Щовечора перед сном хтось із них дзвонить. Але в мене завжди так багато роботи, що й поговорити нормально не можу. Мама інколи ображається. Каже: такою самостійною стала, пише gazeta.ua.

Дзвонить чорний телефон «Нокіа».

— Через 15 минут мне нужны два человека — забрать продукты для кухни! — кричить Анастасія двом хлопцям, які варять гороховий суп.

— Батьки із сестрами двічі провідували, — переходить на українську. — Вперше приїхали 11 грудня — коли дізналися про штурм Майдану. Привезли кульок яблук і дві торби з квашеною капустою та огірками. Мама обнімала, цілувала і роздивлялася, чи немає в мене синців. Казала: «Я вночі відчувала, що на Майдані щось відбувається. До ранку заснути не змогла. Хотіла подзвонити, та боялася тебе розбудити». Того дня ми разом були недовго — батько чергував біля барикад, а мама із сестрами пішли на кухню. За кілька годин до відправлення маршрутки зустрілися. На прощання мама сказала: «Раптом знов штурмуватимуть, зразу дзвони. Постараємося якнайшвидше приїхати».

— Потім вони були на Майдані 31 грудня, зустрічали Новий рік, — продовжує. — Сестри привезли бенгальських вогнів, хлопавок. А батьки — цукерок, фруктів і торта. У мене на Новий рік день народження, то мама спекла медовик. Після 12.00 ночі батьки пробралися на сцену і звідти мене привітали. Подарували величезну м’яку іграшку.

Досі Анастасія працювала на двох роботах — учителькою англійської мови та адміністратором у службі таксі.

— У ніч на 30 листопада під час атаки «беркутівці» мене сильно побили. Тиждень пролежала в лікарні. За той час мене звільнили. У школі нічого не пояснили, а власник служби таксі сказав: «Боюся за свій бізнес. Якщо дізнаються, що ти в мене працюєш, почнуть пресувати».

Застібає куртку під шию. Накидає на голову капюшон, тупцяє на місці.

– 8 грудня мені почали телефонувати невідомі й погрожувати. Коли подзвонили вперше, чоловічий голос у слухавку сказав: «То, что вы находитесь на Майдане, очень плохо для вашего здоровья и будущего». Тепер дзвонять: «Ми знаємо твій маршрут. Ти лишаєш Майдан, коли йдеш за перепустками. Одного разу можеш не повернутися». Дзвонять кожні два-три дні, різні чоловіки. Розмовляють російською. Одні ввічливі, в голосі інших відчувається агресія, матюкаються. Номер не висвічується. Вони не представляються. Коли питаю, з ким розмовляю, називають себе «доброжелатели».

0 0 votes
Рейтинг статьи
guest
0 комментариев
Inline Feedbacks
View all comments
0
Would love your thoughts, please comment.x
()
x