Протягом тижня від окупаційної влади Криму та сепаратистів на Cході країни пролунали відверто ксенофобські заяви — як щодо українців, так і щодо громадян іншого етнічного походження, пише gazeta.ua.
Так, лідер сепаратистів у Слов’янську В’ячеслав Пономарьов звернувся до мешканців міста із закликом про необхідність «виявлення підозрілих елементів, які розмовляють українською мовою». Нагадаємо, що, за даними перепису населення, 73% мешканців Слов’янська є етнічними українцями, а українську мову вважають рідною не менш як 44%.
Також за тижні зіткнень у Слов’янську регулярним явищем стали погроми ромів. За даними ЗМІ, озброєні люди уламувалися в ромські домівки та били й грабували їхніх мешканців, незалежно від статі та віку. Пономарьов 21 квітня підтвердив стосунок сепаратистів до цих нападів, пояснивши їх необхідністю «боротьби з наркотиками».
Ще раніше у Донецьку почали роздавати листівки із печатками самопроголошеної «Донецької народної республіки», що містили вимоги до місцевих євреїв зареєструватися та заплатити спеціальний податок або залишити територію «республіки». У випадку з кримськими татарами нехтування правами корінного населення оголошується вже на найвищому рівні. «Губернатор» Криму Сергій Аксьонов нещодавно назвав Меджліс провокаторами і додав: «Не подобається в нас — їдьте геть!» А історія з Мустафою Джемілєвим, якому вже тиждень то забороняють, то дозволяють в’їзд до Криму, є ще більш принизловою, якщо зважати на роль старійшин у традиційній культурі кримських татар.
Про ксенофобський характер російського націоналізму, порівняно з українським, часто кажуть відомі росіяни, зокрема й громадський активіст Дмитро Вайсбурд, який нещодавно зазначив: «Український націоналізм — явище винятково антиімперське. А для російських націоналістів «свої» — це в першу чергу свої за кров’ю, тобто люди російської національності».
На тлі такого розгулу російської ксенофобії на території України розмови про поступки сепаратистам, зокрема в мовному питанні, лідер «Свободи» Олег Тягнибок вважає недоречними й навіть небезпечними.
— В Україні нема ніяких загроз для російськомовних громадян. Є лише бажання Путіна документально затвердити статус «російськомовних», аби далі захищати «співвітчизників» та тероризувати Україну. Колишня дружина Путіна, за освітою філолог, чітко визначила геополітичні цілі Москви: «Росія закінчується там, де закінчується російська мова», — заявив голова «Свободи» Олег Тягнибок.
До речі, у передвиборчій програмі «свободівця» містяться пункти про збереження української мови як єдиної державної. У програмах інших кандидатів на посаду президента України, зокрема Юлії Тимошенко, передбачена досить неконкретна можливість надання іншим мовам «офіційного статусу» за бажання «переважної більшості громадян».
Останні соціологічні дослідження підтверджують слова Тягнибока про штучність мовної проблеми в Україні. За результатами опитування Центру Разумкова та Соціологічної групи «Рейтинг», 59,5 відсотка українців визначили б на референдумі українську мову, як єдину державну.
А дослідження Київського міжнародного інституту соціології, які проводилися у восьми південних та східних областях України, пропонує ще більш виразні цифри. «Під час опитування лише 11 відсотків мешканців Півдня та Сходу України згадали введення російської як другої державної мови серед кроків, що могли б посприяти єдності України. І тільки 6,5 відсотка непокоїться «нав’язуванням» української, як єдиної державної мови», — відзначають експерти центру.
Мабуть, ще більш принциповим є той факт, що 87,7 відсотка мешканців восьми областей вважають, що мовне питання на конституційному рівні має вирішуватись в Україні і тільки Україною. І лише 6,3 відсотка вважають участь Росії у цьому питанні доречною.
«Як показують наші дослідження, питання другої державної мови взагалі не є значущим для громадян України, зокрема й південних та східних областей. Людей хвилюють зовсім інші проблеми», — резюмує експерт Київського міжнародного інституту соціології Тетяна Пясковська.