Можете розцінювати це як сарказм чи сатиру в дусі UaReview, але що може зберегти дух українця, як не здоровий гумор. Світ мав нагоду почути і побачити на відео звернення до народу колишнього Президента України Віктора Януковича. Як щур зі сховку він з’являвся перед камерами і ніс, написану йому пропагандистами Кремля, нісенітницю.
Народ з надією обговорював версію ніби то зарання записаних виступів, котрі лише крутилися у певно визначений час в ефірі. Надія була на те, що інсульт таки був справжній і заява: «Я — живий!» і «Я – президент!» було ніщо інше як технології Кремля. В пошуках підтвердження обговорювалося все: від зачіски до однакової краватки і однаково загорнутої сорочки на екс-президентові. Казали навіть, що то двійник. Та, виходячи із примітивності і відсутності фантазії у російських авторів окупації України, на такі складні маневри вони не здатні. В підтвердження цього — третє явлення Януковича у Ростові-на-Дону. Воно дало всім зрозуміти, що невідомо чи він президент, але живий.
По-перше, краватка була інша. Теж синя, але у дрібний горошок. По-друге, поруч, якщо це не були воскові ляльки, напужившись від власної важності сиділи Пшонка і Захарченко. Така собі ненависна хунта.
Хоча, на відміну від попередніх виступів, цього разу заяву Януковича не транслювало українські ЗМІ, та й в Інтернеті не так легко було його почути, ефект від появи таки був. Не чекаючи аплодисментів, Росія втілювала зарання підготовлені плани щоразу. Після першого виступу були введені війська в Крим, після другого – розпочато сепаративні дії в Донецьку і інших східних регіонах, після третього – утримання позицій і інтенсивна підготовка до референдумів. І ось нове лихо – на Великдень Януковича чекають в Україні.
Російське агентство REGNUM повідомляє, що вигнанець Віктор Янукович 20 квітня повернеться до Донецьку. Чи врахували ляльководи, що велика «любов» українців до свого ще живого, але невідомо чи президента України, може спричинити масове паломництво «бандерівців» до Донецька. Кожен схоче поглянути у вічі вбивці і бандиту, кожен схоче спитати: «Як ти міг?». Ну, а у батьків убитих дітей з «Небесної сотні», певно будуть інші бажання, і засоби до їх утілення.
Віктору Федоровичу варто було б подумати, чи варте його життя отої України.